Медреформа потеряла последнего лидера. Шансы на провал - высокие

Велика, технічно складна, дуже непопулярна, але життєво необхідна реформа не стається сама по собі. Вона потребує лідера. Після зміни команди МОЗ, у медичної реформи лідер залишався один - голова Національної служби здоров’я України (НСЗУ) Олег Петренко. Це давало надію на те, що обіцянку уряду почати другий, найскладніший і найболючіший етап реформи, принаймні, є кому втілювати. Тепер немає, і на жаль, уряд отримав всі передумови, щоб реформа була провалена.  

Хто такий Петренко, і що такого він зробив?

Навесні 2018 року Петренко очолив створену згідно з законом по медичну реформу Національну службу здоров’я. В новій системі, де гроші йдуть за послугою, НСЗУ - це державна страхова компанія, в якій застраховані усі ми через укладання декларації зі своїм сімейним лікарем. Отримуючи послуги та ліки за направленням сімейника або у нього самого, ми маємо право на оплату їх з боку Нацслужби, якщо послуга є частиною гарантованого пакету медичних послуг. Спроможність НСЗУ бути сучасним і якісним державним страховиком - головне для успіху реформи. 

Читайте також - Олег Петренко: Я звільняюсь. У нас різні цінності з новою командою МОЗ 

Заступивши після чесного і прозорого конкурсу на роботу 28 березня 2018 року і будучи єдиним співробітником НСЗУ, уже за кілька місяців Петренко почав показувати неймовірну швидкість у реалізації змін. У травні з невеликою, щойно набраною командою, вони почали укладати договори із закладами первинної допомоги. А у липні НСЗУ виплатила першим 149 закладам первинки гроші за послуги - в повному обсязі і без затримок.

У жовтні служба запустила гарячу лінію для пацієнтів та медиків - таку, на якій їм реально давали відповіді в умовах змін, коли питань було дуже багато. А до грудня уже вся первинка - 1200 закладів - перейшла на роботу з НСЗУ через систему eHealth. Ще через три місяці НСЗУ почала адмініструвати програму "Доступні ліки" і впровадила в ній електронні рецепти.  

За місяці НСЗУ зробила те, що в інших країнах відбувалося роками. Українська Нацслужба здоров’я розширила межі можливого - такі відгуки мені доводилося чути від найкращих світових експертів у сфері економіки охорони здоров’я.  

Трохи більше ніж за рік НСЗУ виросла з одного співробітника до майже 300. Тепер вона більша ніж Міністерство охорони здоров’я. Вона відкрила п’ять територіальних відділень, щоб допомагати лікарням входити у реформу наступного року та контролювати якість послуг для нас з вами. НСЗУ - це динамічна агенція з чудовим молодим колективом. Центральний орган влади з людським обличчям, як вони кажуть, і так воно і є.  

Складно описати, яку роль має відігравати НСЗУ в новій українській медицині, яка зараз будується. Найкраще сказати так: Національна служба здоров’я і є новою системою. Це її обличчя, її суть. І тепер вона під загрозою. 

Читайте також - Як за місяць розвалили МОЗ, побудований Супрун

За час роботи у службі Петренко здобув твердий авторитет і в політикумі, і серед медиків. Він дав зрозуміти, що НСЗУ - це про однакові правила для всіх. З нею не можна домовитися чи "вирішити питання". Медзаклади, які займалися шахрайством з деклараціями пацієнтів були покарані. Ті, хто невчасно подавав заявки - не отримували оплату. При цьому НСЗУ завжди залишалася рівновіддаленою від політиків - технічною агенцією, "медичним Мінфіном".  

І на перший погляд, Петренко ідеально пасував до нового уряду. Реформатор, молодий, неполітичний, технократ. Прийшов з бізнесу, де також був ефективний і мав успіхи. При цьому - чудово розуміється на майбутній системі охорони здоров’я, і можливо найкраще в країні розуміє як має працювати державне страхування і Нацслужба здоров’я як державний страховик. Ідеальний кандидат на своєму місці, причому це визнавали по обидва боки реформаторських барикад.  

Чому він тоді зі свого місця іде?

На це питання дав відповідь сам Петренко. "У нас дуже різні фундаментальні цінності з командою, що зараз працює над трансформацією системи охорони здоров’я. І це заважає працювати і мені, і їм", - написав він на своїй сторінці в Facebook.

Коли така людина, як Петренко, говорить про "відсутність однакового розуміння мети, складності процесів, спільної відповідальності та постійний пошук простих рішень у складних питаннях", - це лякає. Не тільки через те, що сказано, але і через те, хто саме це говорить, і що ця людина робить після сказаного. 

Скажу чесно: до сьогодні сценарії успішного, хоч і дуже складного початку медреформи у лікарнях здавалися мені реальними. Тепер найбільш реальним видається провал.    

Подивимося на факти

Міністерство, очевидно, не є лідером змін. У ньому навіть немає заступника, який відповідає за реформу. Щодо міністра, то попри заяви продовжувати зміни, доволі очевидно, що вона не вважає їх "своїми". Те ж саме можна сказати про голову профільного комітету. Кілька місяців МОЗ не подавав на затвердження жодного документу для підготовки нового етапу трансформації, і почав робити це лише нещодавно. При цьому більшістьнормативки розробляє саме Національна служба здоров’я - ідейний "носій" та формальний виконавець реформи.  

Тепер служба обезголовлена, а з нею і вся медреформа. При цьому прем’єр Гончарук та уряд публічно взяли на себе відповідальність розпочати другий етап вчасно - 1 квітня наступного року. Тепер ця дата для уряду як стіна, в яку на швидкості летить уся нинішня команда, сидячи на задньому сидінні. Біля керма нікого немає, і воно хаотично хитається з боку в бік.  

Що буде коли настане 1 квітня?

Є два варіанти. Перший - у реформу таки увійдуть, без лідерства і плану. Це можна порівняти із "жорстким Брекзитом" - вступить в дію нова система, з’являться нові правила гри на ринку медпослуг, а лікарні та пацієнти залишаться з цим сам на сам. Виживатиме той, кому пощастить. Друга опція - реформу відкладуть, злякавшись першого варіанту. Проблема в тому, що результати будуть ще гіршими - напруження серед медиків вторинки, яке вже добряче назбиралося, може политися через край. 

Таким чином, усі рішення, які приймало або не приймало нове політичне керівництво в медицині останні півроку залишили йому тільки погані варіанти розвитку подій.  

Змінити ситуацію можна. Але для цього потрібне повне перезавантаження ситуації, політична ціна якого росте з кожним місяцем зволікання. Не думаю, що уряд піде на це. Скоріше, буде чекати, коли обставини самі продиктують необхідні рішення. Але до того часу ціна може зависокою і для уряду, і для всіх нас.

Републікація повної версії матеріалу заборонена (без письмового дозволу редакції)