"Доколе?". Мой ответ "Слуге народа"

Знаю, що знову наїмся критики від політичних опонентів та лайна від тролів по самі вуха. Знаю, що краще промовчати, зробити вигляд, що не помітив і пройти повз. Але одна з функцій нормальної людини - просвітницька. Треба роз’яснювати природу речей.

Ця колонка – з приводу допису на Facebook шанованої мною депутатки від СН із питанням до Генерального прокурора: "Доколє? Скоро друга весна піде!".

Спочатку трохи теорії.

Прокуратура не є органом, який здійснює "посадки". Цим займаються суди. Прокуратура не є органом, який проводить досудове розслідування. Таким органами є:

- НАБУ – в частині корупційних злочинів високопосадовців;

- ДБР – в частині загально кримінальних злочинів високопосадовців та деяких інших категорій осіб;

- СБУ – в частині злочинів проти держави, безпеки та ін.;

- ДФС – в частині злочинів проти порядку оподаткування;

- Національна поліція – все-все інше.

Прокуратура у цій системі займає центральне місце, як орган, який забезпечує законність під час організації процесуального керівництва над проведенням досудового розслідування, здійснення негласних слідчих та оперативно-розшукових дій та підтримання публічного обвинувачення у суді. Направлення обвинувачення до суду - це результат спільних злагоджених дій прокуратури, слідчих та оперативних органів.

Це в теорії. На практиці ми маємо трохи інший перформанс.

За чотири останніх місяці - частково реформовану прокуратуру у вигляді офісу Генерального прокурора. І не реформовані обласні та місцеві прокуратури - з вадами, які в них накопичувались 28 років.

Абсолютно не реформований слідчий та оперативний апарат Національної поліції з навантаженням на одного слідчого більше ніж 100 кримінальних проваджень.

Нове, але неадекватно створене ДБР, яке, дякуючи депутатам, прийшлося терміново перезапускати.

Професійні, але обмежені, за своєю підслідністю слідчі апарати СБУ.

Професійне, молоде НАБУ, яке разом із САП тільки одне, в принципі, і може дати ті результати, яких так чекає пані депутатка. Адже суспільству не цікаві результати затримання дрібних чиновників чи сільських голів. Йому потрібні затримані міністри та депутати. Не менше. І всі - по корупційним злочинам.

Бо всі знають, що вони бариги та злодії. От тільки, на жаль, суд аргумент "всі ж знають" не приймає у вигляді доказу отриманого процесуальним шляхом. Йому потрібні доведені факти, експертизи, матеріали НСРД, все законно отримане належним органом з описом дій, що чітко підпадають під диспозицію конкретної статті ККУ.

Це може бути тільки результатом спільної величезної роботи слідчих, оперативників та прокурорів, для якої в КПК встановлені чіткі терміни: розслідування від двох місяців для нескладних злочинів і до півтора року - для злочинів латентних, пов’язаних з економічними відносинами, розслідування яких потребує багатопрофільних знань.

Без сумніву, можна і такі справи штампувати, "шити білими нитками" та відправляти в суд. Але, боюся, від цього для всіх нас буде набагато більше негативного ефекту ніж від риторичного питання "доколє?".

Що би я порадив своїм колегам - народним депутатам. Тим більше тим, хто входить до провладної більшості?

По-перше, пишатися тим, що відбувається сьогодні в Прокуратурі і розказувати про цей процес на всіх ефірах.

Тому що це безпрецедентні і за масштабом, і за метою події, від результату яких залежить майбутнє країни. Ні більше, ні менше. Я старий, я знаю.

Тому що їх здійснює генпрокурор, якого запропонував ваш президент, і якого ви підтримали. Тому що це поки єдине місце в країні, де є реальна точка росту.

Уважно вивчати статистику, перед тим як писати такі тексти. Тому що за кількістю вчинених підозр та направлених матеріалів за чотири останніх місяці до суду, у відношенні високопосадовців було скеровано більше, ніж за останні п’ять років.

Сконцентрувати свою законодавчу потугу на усунені вад попередньої судової реформи, заочного судочинства, побудови ефективного органу досудового розслідування фінансових злочинів, та реформування СБУ. Це надважливо!

Ми не ідеальні. Ми помиляємось теж. Але ми робимо.

І тоді, я впевнений, у нас усіх все вийде. Нам же не однаково, в якій країні жити. Правда?