Після Другої Світової ключові політики демократичних країн усвідомили важливість забезпечення верховенства права на конституційному та міжнародному рівнях, за умов тоталітарних та деспотичних режимів, що масово поставали тоді та не зникають досі. Тоді у Черчилля зародилася підтримана Ейзенхауером ідея про застування універсальної правничої спілки, яка б опікувалася збереженням правових цінностей людської цивілізації від хвилі пітьми зі Сходу. Так народився Світовий союз юристів, що наразі об’єднав правників суддівської лави та університетської кафедри більше 140 країн світу.

Ніхто не може казати, що сьогодні зникли ті загрози засадам міжнародного права, конституціоналізму та прав людини. Навпаки, ризики глобального повстання популізму та суцільне нехтування правопорядком заради «хліба та видовищ» квазідемократичних країн наразі загрожують верховенству права не менш, ніж патерналістські режими самовладдя Євразії та Африки. Тому часто вже не йдеться про наближення цивілізованих націй до ідеалів правового суспільства, а хоча б про збереження їх сьогоденних юридичних надбань.

Характерно, що цьогорічний Світовий правничій конгрес вказаного Союзу зібрав більше двох тисяч юристів та був проведений 19-20 лютого у Мадриді, під патронатом Короля Іспанії Філіпа VI, на відзнаку особливих заслуг монарху в підтримці конституціоналізму та демократичної юриспруденції. Адже гостра конституційна криза у цій країні, пов’язана із загостренням вимог автономістів/сепаратистів Каталонії, поки загалом вирішується в рамках правового поля. Та маніфестації з вимогами щодо «звільнення політв’язнів» з числа затриманих владою Іспанії каталонських посадовців поки балансують на межі мирного спротиву та не виливаються в надзвичайний стан.

Чтобы прочесть этот материал нужно оформить подписку. Перейдите к полной версии страницы.