Война на Донбассе: как разрешить конфликт мирным путем, если у власти нет стратегии
Взяла участь у дискусії щодо Донбасу в Інституті майбутнього.
На фронті сьогодні керована ескалація. Москва, яка почала війну, то прикрутить гайки, то додасть бензину – в залежності від своїх цілей. У української влади немає стратегії і тактики звільнення територій.
На жаль, сьогодні Міністерство зовнішніх справ України і Верховна Рада повністю виключені з процесу вироблення політики мирного врегулювання війни на Сході України. Центр ухвалення одноосібних рішень – Офіс президента.
Урегулювання конфлікту можливе політико-дипломатичним шляхом, але паралельно слід посилювати українську армію. Натомість, безпековий і оборонний сектор вперше за останні роки – не в пріоритеті.
Суспільство перезбуджено обговорює чергові бздури заступника голови української делегації в Тристоронній контактній групі Вітольда Фокіна, які, схоже, й закидаються для того, аби не відволікатися на відсутність стратегії.
Влада повинна згадати про дорожну карту, узгоджену на рівні радників лідерів Нормандського формату. Яка визначає пріоритетність, першочерговість безпекового та гуманітарного блоків.
Президент України Володимир Зеленський має звернутися до ООН щодо миротворців на окупованій території. Хороший шанс згадати про це під час сесії Генасамблеї, нагадати, що його попередник Петро Порошенко домовлявся з генсеком щодо направлення оціночної місії.
Неприпустимо ставити політичний блок перед безпековим, набирати все нові і нові зобов’язання на Україну, виводячи Росію з-під відповідальності.
Вимагати допуску Міжнародного Комітету Червоного Хреста до окупованих територій і звільнення всіх заручників.
Заручники – окрема тема. Хто ці люди, за яких бореться Україна? Чому попередні роки вся країна і світ знали прізвища героїв, а сьогодні йдеться про якийсь безіменний, знеособлений список?
Чому монобільшість блокує ухвалення закону про статус політв’язнів, уже проголосований у першому читанні.
Так само влада навіть не підійшла до дискусії щодо перехідного правосуддя, де повинні чітко фіксуватися умови амністії – хто під неї зможе потрапити, а хто – ні.