Церемония инаугурации: от Древнего Рима до Владимира Зеленского

Україна чекає інавгурації новообраного Президента. Парламент ще не вирішив, коли вона відбудеться. Команда новообраного Президента готує «фішечки» для церемонії інавгурації, однак тримає їх у секреті. Поки чекаємо, не буде зайвим пригадати, звідки походить церемонія, як вона проходила в Україні в минулому та як це відбувається у Сполучених Штатах – у державі з тривалою демократією.

Слову «інавгурація» ми завдячуємо давнім римлянам. У Давньому Римі було слово «авгури», яким позначали офіційних жерців. Саме авгури висвячували нових посадовців Риму. За міфом, авгури були здатні випросити в богів віщування, і часом, коли боги давали «знаки» (повені, засухи абощо), авгури могли скасовувати будь-які політичні рішення. За словами Цицерона, освічені римляни вже тоді сміялися над їхніми магічними здібностями.

У сучасній Україні роль авгура виконує Голова Конституційного Суду. Саме він приводить Президента України до присяги на урочистому засіданні Верховної Ради України. Засідання ВРУ за замовчуванням відбувається у будівлі ВРУ, однак за рішенням більшості Парламенту можуть відбуватися і в іншому місці. В історії українського президентства засідання, на якому відбувалася інавгурація, лише один раз відбувалося за межами будівлі Парламенту – у Палаці «Україна». Це була інавгурація Леоніда Кучми у 1999 році.

За Законом, Президент повинен присягати, поклавши руку на Конституцію. Перші дві інавгурації до ухвалення Конституції у 1991 та 1994 роках відбувалися, однак лише на Пересопницькому Євангелії, обов’язок використовувати яке під час інавгурації ніде не закріплено. Після присяги Президентові вручають президентські клейноди. Зокрема, булаву та нагрудний знак було виготовлено для інавгурації Леоніда Кучми у 1999 році.

Більше 200 років у Сполучених Штатах відбувається мирна передача президентської влади. Близько 200 років елементом такої передачі є і процедура інавгурації. На відміну від України, у Сполучених Штатах інавгурація Президента відбувається у фіксований день року – 20 січня. Така традиція існує з 1937 року. До цього датою інавгурацію було закріплено 4 березня. Однак період від виборів у листопаді до інавгурації в березні – період «кульгавої качки» – був надто довгим. При цьому період від виборів до інавгурації все одно становить близько 2 місяців, що на місяць довше, ніж аналогічний строк в Україні. Триваліший період та рівень розвитку політичної системи сприяє більш плавному переходу влади від попереднього Президента до нового.

Присягу Президента приймає голова Верховного Суду. Традиційним елементом інавгурації є й передача влади від попереднього Президента новообраному на порозі Білого Дому. Велика роль у церемонії відводиться військовим. Невід’ємним елементом є виступ Президента перед публікою на площі біля Капітолію. Схожий виступ перед публікою після офіційної частини інавгурації мав і Віктор Ющенко у 2005 році, коли виступив на Майдані Незалежності біля стели.

У світлі попередніх ходів та заяв представників команди новообраного Президента України можна припустити, що його майбутня інавгурація не обмежиться традиційною процедурою. Лишається спостерігати за тим, чи збагатить майбутня церемонія традиції президентської інавгурації новими практиками.

Ключовою ціллю інавгурації є забезпечення мирного переходу влади. Урочистість та повторюваність церемонії показує цінність та тривкість такого переходу. Важливим аспектом є елемент присяги, якій потім в очах суспільства повинен буде лишатися вірним Президент. Ще одним аспектом інавгурації є зовнішня легітимація новообраного глави держави та представлення країни на міжнародній арені, адже на інавгурацію запрошуються високі гості зі всього світу. Наостанок, інавгурація відграє й важливу інформативну функцію, оскільки саме в інавгураційній промові Президент окреслює бачення свого президенства.

• Читате також: Парадокс Зеленского: так ли ему нужна инаугурация 19 мая