Три месяца в Раде: заметки депутата после "испытательного срока"

Сьогодні – рівно три місяці зі старту нового скликання Верховної Ради. Зазвичай, це тривалість випробувального терміну на будь-якій роботі. Сьогодні він закінчується, а значить – час підбити підсумки. 

З попереднім досвідом роботи у зв’язках з органами влади та парламентом, робота в Раді не така вже й нова. Втім сидіти в ложі для гостей та сидіти в залі – дві великі різниці. Це як бути футбольним тренером та гравцем – і там, і там ти на полі, але роль зовсім інша. А разом з нею – і інші особливості, якими вирішив поділитися. 

За три місяці було багато всього: боротьба з корупційними схемами в оцінці майна, битви за незалежне Бюро фінрозслідувань, допомога з "анбандлінгом" Нафтогазу, робота над спрощенням он-лайн взаємодії з податковою, парламентською реформою. Перелік можна продовжувати, але про все це говоримо щоденно у Facebook, коментарях для ЗМІ, у залі, на комітеті та у законопроектах. 

Тому сьогодні не про формальні речі, а скоріше про власні відчуття. 

Про робоче місце

Це точно остання по важливості відмінність, але перша, з якою стикаєшся після гостьової ложі. Впевнений, що крісло депутата могло б зайняти топ-місце у рейтингу найбільш незручних місць для роботи. Порівняно з ним, місце в літаку лоукостів – це безмежний простір. Тут у тебе маленька поличка, де треба якось вмістити ноутбук, стоси паперів по законопроектам (привіт, електронний документообіг), додаткові матеріали та ще якось знаходити “шлях” до кнопки голосування. 

Про графік

Навіть не думайте, його не існує. Навіть якщо ви гуру тайм-менеджменту, планувати щось заздалегідь депутату неможливо. Всі плани може вмить порушити продовження пленарного дня, позапланове засідання твого комітету або комітету колег, робоча група по твоєму законопроекту, робоча група по законопроекту з твоїми поправками. А серед цього ще засідання фракції, засідання експертної ради, зустріч з міністром N щодо важливої реформи галузі Х. І все це в один день. Якимось дивом я зміг підготуватися до запланованого марафону, але мені вдавалося викроїти лише годину часу по будніх ранках та на вихідних. 

Про час на зустрічі

Природно, що в такому хаотичному графіку ти вже не можеш вільно розпоряджатися своїм часом. А ще раптом з’являється купа давніх знайомих, яким ну дуже потрібно з тобою зустрітися. Вихід знайшов один – заздалегідь дізнаватися тему зустрічі. Якщо питання не мого профілю (що буває найчастіше) – переадресовую до фахівців. Якщо все ж таки мого – обмежую час до короткого пітчу хвилин на 15. Цього як раз вистачає, щоб зрозуміти, наскільки цінна ідея, та визначити сценарій подальшої роботи. 

Про ефіри

Схожа історія і з ефірами. Запитів від телеканалів зазвичай стільки, що можна проводити на телеекранах кожен день з ранку до вечора. Мене дивує, як деякі "балакучі голови" взагалі встигають робити ще хоч щось, окрім виступів на каналах. Особисто я намагаюся ходити на ті ефіри, які близькі до моїх профільних тем. І навіть попри це в гостьових студіях завжди треба бути готовим говорити на будь-яку тему та коментувати всі скандали, які відбулися в радіусі 30 км від урядового кварталу. 

Про законотворчість

В гонитві за медійністю дехто забуває, що головне завдання депутата – законотворчість. У сумлінного обранця саме ця частина роботи забирає більшість зусиль та часу. Якщо цю частину роботи пропустити, графік стане значно зручнішим. Але якщо все ж таки належним чином виконувати свій депутатський обов’язок, допомагає принцип марафону. Не варто братися одразу за 100500 ініціатив, суть яких не встигнеш навіть прочитати. Краще одразу визначити свої пріоритети та крок за кроком над ними працювати. Особливо коли “турборежим” потроху відходить у минуле. 

Про пріоритети

Взагалі, втратити контроль над своєю роботою депутату дуже легко. Кожен день на фракцію приходить по 10-20 запрошень до різних робочих груп від уряду, комітетів, громадських експертних організацій, міжнародних донорів. З ідеями постійно приходять колеги по залу. До того ж треба виконувати передвиборчу програму. І це все без урахування твоїх власних планів. Якщо хапатися за все, то потім доведеться або виправдовуватися за незакінчену роботу, або робити все погано. Єдиний вихід – це одразу визначити пріоритети в тому, чим будеш займатися тиждень, місяць, рік, каденцію. 

Про команду

Навіть не думайте, що депутат може самотужки впоратися з усіма своїми задачами. Без команди навіть пообідати часу не буде. Тому першочергова задача після оголошення результатів виборів – знайти помічників. Це перший, але далеко не останній крок. Далі твоя задача як депутата зібрати навколо ще й команду експертів з твого профілю, які будуть допомагати з розробкою законопроектів. Коло величезне: це і представники бізнес-асоціацій, і представники уряду та державних підприємств, і, звичайно, громадського сектору. З власного досвіду скажу, що для зручності варто вести окремий файл з усіма стейкхолдерами, які в той чи інший момент можуть допомогти з вашою ініціативою. 

Про довіру

За перші три місяці в Раді відбулося близько 1200 голосувань. Якщо вам хтось з нардепів буде розповідати, що читав кожну пропозицію та кожен раз знав, за що саме голосує – не вірте, це нереально. Єдина можлива опція в такому потоці законопроектів – це довіра до думки інших колег, які розбираються в конкретній тематиці. Для кожного депутата вкрай важливо мати пул таких “верифікованих” експертів серед своїх колег по залі. 

Про політику

Працюючи під куполом, вже точно не скажеш, що ти “поза політикою”. І це ще один новий для мене нюанс, на який постійно треба зважати. Як би тобі не хотілося бути технократом чи виключно експертом в твоїй тематиці, кожне рішення треба пропускати через "політичну призму".

Про відповідальність

Навіть якщо ти не член коаліції і не голосував за уряд, але з мандатом народного депутата відчуваєш відповідальність буквально за все, що відбувається в країні. Що цікаво, це відчуття додатково посилюється, коли заходиш до парламентської зали. Сподіваюся, це позитивно впливає на результат прийнятих рішень. 

Фух, здається, описав все, що накопичилося за ці три місяці. Сподіваюся, мені вдалося "провести за лаштунки" та показати "людський" бік роботи депутата зсередини. І це лонгрід лише з коротких узагальнень. Важко уявити, як сенатор Ел Франкен вмістив свої 9 років роботи в Конгресі США в одну невелику книгу. Подивимося, скільки лайфхаків назбирається за час у Раді. Тепер вже не як працювати з парламентом, а як працювати у парламенті.