Транзит власти по-Путину. Без хороших новостей для Украины
15 січня Володимир Путін оголосив перед Федеральними Зборами президентське послання. Раніше ніж зазвичай у попередні роки. За чотири роки до завершення своєї каденції на посаді глави держави, Путін запропонував конституційну реформу, яка дозволить йому залишитися при владі після завершення повноважень.
Аксакал пострадянської політики Нурсултан Назарбаєв має всі підстави пишатися: пропозиції Путіна нагадують транзит влади у Казахстані, де багаторічний президент перетворився на єлбаси, голову Державної Ради. Аналогічний орган, який сьогодні перебуває у зародковому стані, буде розвивати і Росія. Мало хто сумнівається, що його очолить Путін після 2024 року. Варто замислитися і очільнику РПЦ Кірілу (Гундяєву), адже амбіції господаря Кремля щодо розширення повноважень, можуть не зупинитися на сфері державного управління. "Православний аятола" - цілком реальна перспектива для сучасної Росії.
Прем’єра Дмитра Медведєва переведено, після оголошеної ним відставки уряду, на посаду заступника секретаря російського Радбезу. Там він стане куратором силових органів. Цікава рокіровка, яка дає можливість стверджувати, що російська тандемократія продовжує функціонувати, часом набираючи нових форм. Тому прихід на посаду голови уряду Михайла Мішустіна – технократа у російській системі координат – не повинен дивувати. Ставити на підконтрольного noname для Путіна – звичайна практика.
До речі, навряд чи когось дивує ініціатива щодо розширення повноважень Державної Думи РФ у частині призначення прем’єра – у Росії давно вже вправляються у керованій "суверенній демократії".
Читайте також - Що задумав Путін в РФ: суть процесів і висновки для України
Чимало людей звернули увагу, що Путін пропонує ухвалити рішення про те, що норми міжнародного права можуть діяти у Росії лише у тій частині, де вони не суперечать законодавству РФ. Президент з дипломом юриста та кандидатською дисертацію з ознаками плагіату не просто так грає "великого правника", у нього є чітка візія.
Цікавою є і норма, яка передбачає можливість балотуватися в президенти лише людині, яка проживала в Росії 25 років (зараз – 10 років). На практиці це означає неможливість балотуватися бодай кому, хто перебував за межами Росії (читай – на ворожому Заході) хоча б мінімально тривалий час.
До того ж Путін пропонує на законодавчому рівні заборонити представникам російської влади мати громадянство іншої держави або вид на проживання. Це показовий крок, схожий на попереджувальний постріл у повітря, оскільки чимало урядовців прикупили з різними цілями шматочки власності у ЄС та США.
Схоже, Путін намагається своєю ініціативою продемонструвати існування центру потужного впливу на світову політику, якому до снаги кидати виклик колективному Заходу. Підстави – найбільша у світі територія держави, ресурси, включаючи золотовалютні, готовність грати м’язами. Ініціативи російського президента наче пропонують громадянам Росії визначитися: чи вони залишаються беззастережно відданими їй, чи бачать для себе можливість дрейфу на Захід? І заходи з створення питомо російського Інтернету та закручування гайок у суспільно-політичному житті РФ виглядають на цьому тлі складовою більшого плану.
Читайте також - Послання Путіна: узурпації влади і підготовка до великої війни
Не маю сумнівів, що ініціативи Путіна зустрінуть загальний "одобрямс", незалежно від технології схвалення, та будуть оперативно імплементовані до російського законодавства.
Що це означає для іншого світу і для України.
Не лише ігнорування можливого звинувачувального вироку міжнародного трибуналу у справі МН17 (це достатньо прогнозована позиція).
Логічним виглядає створення у РФ надбудови, яка дозволить ухвалювати рішення про розширення федерації за рахунок країн та територій, які будуть цього шалено прагнути. І це виглядає суттєвою загрозою для України, зокрема, у контексті реінтеграції ОРДЛО.
У нашому суспільстві побутує небезпечна думка, що, зі смертю Путіна (біологічною чи політичною), політика Росії щодо України зазнає суттєвих змін. На жаль, це не так – імперський дискурс охопив російський істеблішмент надійно. І всім нам потрібно бути готовими до несподіваних сюрпризів з боку Кремля, передбачати їх та нейтралізувати. Мета РФ – приборкання України – залишається незмінною.