Тектонический сдвиг. Выборы как отражение общественного сознания
Дуже багато людей запитують мене що зараз відбувається в українській політиці і як бути далі.
Давайте розберемось.
Як на мене, цей процес є логічним продовженням Майдану. Майдан стався не через поганого Януковича, або його команду. Майдан відбувся тому, що в суспільстві почав формуватися запит на новий державний стиль та нову політичну поведінку.
Ця поведінка вимагала від політиків дуже чітких і зрозумілих дій:
- Панівними повинні були стати верховенство права та невідворотність покарання через створення справедливого і доступного суду та правоохоронної системи.
- Бізнесу повинен мав би розвиватися в умовах демонополізації олігополій, прозорого ринку та легкості його ведення.
- Свобода слова та доступ до інформації повинні були бути забезпеченні через суспільні ЗМІ та стандарти чесної журналістики у приватних.
- Доступ до влади мав би забезпечуватися конкурсами та відбором кращих професіоналів через відкритість суспільних ліфтів, доступ до політики вимагав змін стандартів і процедур виборів та суттєве зниження їх вартості.
- Чиновники мали би отримувати високу платню, але не отримувати корупційну ренту.
- Українська олігархічна клептократія мала б перетворитися в європейську демократію відкритого типу.
Ось що формулював Майдан. І саме на цих гаслах прийшов до влади Петро Порошенко.
Натомість після п’яти років імітації реформ більшість громадян бачить, що замість того щоб бігти "геть від Росії", Росія потихеньку "заповзала" в кожну сферу української політики.
В бізнесі лобіюються інтереси олігархічних та надвеликих монополій. Системної деолігархізації не відбулося. Постраждав один олігарх, натомість, всі інші тільки посили свої впливи та збільшили прибутки.
Більше того, до п’яти відомих олігархічних прізвищ після купівлі каналів NewsOne та 112 розділили опозиційний блок та до створеної партії За Життя додали в українську публічну політику ще одну деталь - кума президента Росії Віктора Медведчука та підсилили вплив Ринат Ахметова, за ініціативи якого і створювалася схема "Роттердам+", яка вганяє країну в тарифну бідність.
Петро Порошенко збільшив свої статки практично у два рази, перетворившись на доларового мільярдера.
Бізнес "голосує ногами", виводячи свої представництва в країни Європи, а міграція складає майже 1 млн громадян щорічно.
"Безвіз" перетворився на гіперлуп в одну сторону, що вимиває інтелект та працьовиті руки українців до інших країн.
Корупція стала в світі синонімом слова Україна: офшорні скандали, плівки Оніщенка, мальдівьскі вакації президента та сейшельські генпрокурора, схеми Насирова, Розенблата, Семочко, Демчини, Свинарчуків-Гладковських - є уособленням теперішньої ситуації в українській політиці.
Провладний контроль над НАЗК, САП, ДБР, полювання на антикорупційних активістів та створення для них іміджу "грантоїдів", погрози та цькування громадських активістів на місцях аж до убивства - знівелювали всі здобутки в розбудові громадянського суспільства та антикорупційній політиці 2014-15 років.
Відбулося майже повне "зачищення" телевізійних ЗМІ.
Редакційна політика трьох найбільших телеканалів - Україна, Інтер, ІCTV – повністю узгоджується з АП.
Інформаційні канали, що належать або контролюються Президентом - Прямий, 5-канал, ZIK, або Віктором Медведчуком - Newsone та 112 - проводять практику специфічної цензури та "чорних списків": говорять лише про відібрані теми і не запрошують "не слухняних" експертів.
Судова реформа перетворилася на фарс та створення судів підконтрольних президенту та його адміністрації. Прокуратура залишилася совковою за своєю суттю та методами роботи.
Навіть правильні кроки з децентралізації, за відсутності належного державного контролю за рішеннями та фінансовою діяльністю за МС на місцях – привели до створення новітніх феодальних стосунків в регіонах.
Все перелічене і є "Росія". Саме таке суспільство побудовано там. І саме Росії вигідна така ситуація для України: бідна, корумпована, авторитарна країна з недіючими інститутами демократії ніколи не зможе стати ні членом ЄС ,ні НАТО. Що і треба довести.
Ці негативи аж ніяк не можуть перекрити всі позитиви від слогану : "Армія, Мова, Віра". Бо запит Майдану був саме на те, щоб країна отримала "європейськість", а їх – негативи - ліквідувати.
І весь цей час цей запит залишався не реалізованим.
Чому ж запитаєте ви суспільство не повстало проти цього, як проти Януковича?
Відповідь проста – війна! Суспільство мудре, воно розуміє, що внутрішні чвари підчас війни – це гарантована поразка.
А ось під час виборів бюлетень цілком можливо перетворити на кулю.
Тому, те що відбувається сьогодні - не випадок. Це системний тектонічний зсув людської свідомості з запиту на політику і політиків пострадянської олігархічної України до запиту на нові відкриті партнерські стосунки між політиками і громадянами європейського стандарту.
Українське суспільство зробило свій вибір. Закривати на це очі – просто обманювати себе.
Який запитаєте: клоуна, комедіанта? Ні. Просто "іншого". Іншого за історією успіху, іншого за поведінкою, іншого за можливостями.
Я особисто не знаю Володимира Зеленського, не дивився "Слугу народу і, навіть "95 квартал". Він для мене "терра інкогніта". Він, як і ризик, так і шанс.
Але я добре знаю Петра Порошенка. Він для мене стабільність. Стабільність корупції, непотизму, олігархів, бідності, сповзання в авторитаризм.
Я готовий ризикнути заради шансу. Але не готовий загнивати заради такої "стабільності".
Я читав програму Зеленського. Вона правильна. Поки що це букви на папері. Я хочу побачити його майбутню команду. Тому що саме команда - є носієм тих цінностей та принципів, яких ми прагнемо. Якщо я їх побачу – я підставлю плече. Якщо вони "знову помилка" - будемо виправляти. Жорстко. Така, на жаль, закони еволюції. Динозаври повинні зникнути.
- Читайте також: Что ждет Украину. Простые вопросы к кандидатам в президенты