Прирост "ватности", или Последствия операции "деукраинизация"

Просто задайте собі питання, чому Василь Ломаченко мав бути не ватніком?

Може, у 90-х, коли Василь формувався, як особистість, він читав українські книжки? Навряд чи. Цікаві книжки в 90-х були виключно російською. Українською можна було знайти хіба що гуморески Павла Глазового.

Може, Ломаченко виховувався на українських піснях? Теж навряд. Не знаю притомної людини, яка б тверезою слухала Ірину Білик, Наталю Могилевську чи Олександра Пономарьова.

А може кінематограф? Великий український кінематограф! Земля Довженка, або Тіні забутих предків Параджанова? Хоча, де молодий боксер, і де Параджанов?

Читайте также - Зеленский приглушает барабаны нацбилдинга

Василь був нормальним пацаном із 90-х. КВН Маслякова, Іванушкі інтернешнл, "Іронія долі", "Брат-2", Цой, Наутілус, "Дом-2" і Лєна Бєркова.

В його рідному Білгороді-Дністровському, що на Одещині, розмовляти українською майже, напевно, вважалося бути лохом. Тому Ломаченко виріс, а його офіційний сайт ведеться двома мовами. Англійською і ... вірно! Російською.

У пацанів із нульових теж було мало шансів не стати ватніками. Шанс з'явився у тих, хто ходив у школу в 10-х. Джамала, Онука, Бажан, Андрухович, Хайтарма, Захар Беркут, Аеропорт. На радіо українські треки замість російських. В книгарнях українські книжки дешевші за російські.

Українська – мова просунутої молоді і звучить в коворкінгах, на конференціях, в ґіпстерських кав'ярнях. Російська, здебільшого, - мова пивних кіосків та старшого покоління.

Згортання українізації автоматично означає зростання ватності. Якщо зараз не захистити закон про мову і культурні здобутки останніх років, Україну знову будуть представляти у світі різні ватні усіки і васіки.

Читайте также - Горизонт Украины - Европа и свобода. В этом наша идентичность