називати своїм вже самого Ярослава, оспорюючи його в питомих киян.

Загальновідомо, що ядро нинішньої Росії в часи Ярослава називалося Суздаллю (мовами угро-фінів), а по-слов’янськи - Заліссям, бо його від Києва відділяли майже бездоріжні ліси.

Руссю були і залишалися по тому землі тільки трьох князівств - Київського, Чернігівського і Переяславського, тобто колишні землі племен полян, сіверян і древлян. Головними містами Русі були Київ, Чернігів і Переяслав Руський (нинішнє м. Переяслав-Хмельницький на Київщині, який називався на противагу Переяславу-Заліському, що виник у ХІІ ст. на території сучасної Центральної Росії).

Ярослав з роду був на три чверті варяг (родом з території сучасної Швеції - саме туди, за море, плавав і сам Ярослав), і на чверть - слов’янин. Його бабуся - уродженка міста Любеча (нині - Ріпкинський район Чернігівської обасті).

Русь, тобто землі Центральної України, вважалися "вотчиною”, тобто рідною землею всіх князів династії, а решта земель - залежними від цієї спільної для князів Батьківщини. Володарюючи в далеких землях, князі просили ховати їх на Батьківщині в Києві. Наприкінці володарювання його батька Володимира у нього виник конфлікт із сином Ярославом, який князював у Новгороді. Традиційно з трьох тисяч гривень податків, які щороку збиралися в Новгороді, дві тисячі віддавалося на Київ, й одна тисяча лишалася для новгородської дружини. Ця пропорція сама собою нігілює оповідання про те, що Русь, мовляв, прийшла в Київ з Новгорода.

Ярослав передумав платити ці кошти, сподіваючись, як і колись батько, найняти на допомогу варягів. На відміну від Володимира, який дистанціювався від варягів, останні були улюбленцями Ярослава. Після того, як новгородці вбили деяких варягів за безчинства, Ярослав організував помсту.

У 1018 р. після усобиці, в якій були підступно вбиті сини Володимира Борис і Гліб, у Києві утверджується Ярослав Володимирович, названий істориками "Мудрим".

Володарювання Ярослава досі лишається одним з найбільш успішних в історії України. Ярослав переміг поляків, литовців, ятвягів, фінів та підкорив фіно-угорські племена на території нинішньої Центральної Росії. Особливо цінним був розгром у 1036 р. печенігів поблизу сучасного Софійського собору в Києві. За сприяння Ярослава у 1051 р. митрополитом київським обрали русина Іларіона. Це була перша спроба автокефалії (тобто самостійності в управлінні) Української Церкви.

Ярослав заснував так званий "град Ярослава" - розширив фортецю на Замковій горі в Києві, додавши до існуючих мурів стіни висотою до 20 метрів, товщиною до 30 метрів біля основи й довжиною 3,5 кілометра. Київ за Ярослава стає другим за величиною містом Європи після столиці Візантії Константинополя.
Все значення Ярослава Мудрого для нинішньої Росії полягає в тому, що він наклав данину не лише на в’ятичів, а й на фіно-угрів, та призначав керувати землями Залісся навіть не князів - своїх синів, а просто намісників
Натомість за його князювання прикордонні оплоти Києва з назвою Ярослав виникають у Польщі (Ярослав), Заліссі (Ярославль), Естонії (Юріїв, названий на честь християнського імені князя, сьогоднішній Тарту) та в Пороссі (Юр’їв, сьогодні - м. Біла Церква). Цими містами від України до сучасних територій Польщі, Естонії та Росії князь Ярослав символічно "перехрестив" підконтрольні Києву землі.

Майже всі діти Ярослава Мудрого поріднилися з європейськими монаршими родинами - угорськими, норвезькими, польськими королями, візантійським та німецьким імператорами тощо. Натомість жодного свого сина до предків московитів Ярослав Мудрий так і не надіслав.

Київська держава звільнила предків росіян від виплати данини хозарам, навчила їх писемності, прилучила до християнської культури. Проте у середині 12 ст. предки росіян відокремилися від Києва. У Заліссі утворилася своя власна держава - Суздаль, яка пізніше стала зватися Московією. Кордони Володимиро-Суздальського князівства дорівнювали кордонам фіно-угорського племені меря. Але це було вже через століття після Ярослава Мудрого.

Нащадки князя стали королями й королевами кількох європейських держав. Зокрема та сама донька Ярослава князівна Анна вийшла заміж за французького короля. На державних документах Франції збереглися її підписи, зроблені слов’янським шрифтом - кирилицею. Ці підписи оточені хрестиками, що їх ставили неписьменні барони - васали королеви. Прямі нащадки Анни правили Францією до 14 ст.

У 1051 р. ченці Антоній з м. Любеча на Чернігівщині і Феодосій з м. Василева (Василькова) на Київщині заснували Києво-Печерську обитель. Згодом за часів перебування на великокняжому престолі дітей Ярослава її було перетворено на лавру. За правління Ярослава Володимировича Київ, завдяки своїй християнізаторській місіонерській політиці, діяльності визначних релігійних авторитетів та масштабному церковному будівництву, починає перетворюватися на ключовий релігійний центр. 

Що ми можемо сказати про зовнішність князя. Насамперед, що він був кульгавим, один воєвода навіть насміхався з нього за це, а дарма. 

Найбільш достовірно князя Ярослава Володимировича зображено на його печатці. Ця печатка, природно, могла бути тільки прижиттєвою. На ній - портрет, що радикально відрізняється від спроб реконструкції образу князя, здійснених в Росії та СРСР. Перед нами - типовий європейський лицар X-XI ст., у конічному шоломі, з-під якого стирчать в різні боки довгі вуса, а "посконної" бороди немає.   

Тож, і за походженням, і за місцем, і за змістом правління, і навіть за зовнішнісю князь - однозначно український. Хоч і звалася тоді Україна Руссю. А саме Володарювання Ярослава Мудрого досі залишається одним з найбільш успішних в історії України.

Олександр Палій
для LIGA.net
Подписывайтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook и Google+: в одной ленте - все, что стоит знать о политике, экономике, бизнесе и финансах.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
киевская русьЯрослав Мудрый