Козырь в беседе с любым президентом США

Спостереження за підрахунком голосів на президентських виборах у США виглядало, як детектив або навіть вестерн. Навряд чи більшість мешканців світу чули про Джорджію, Пенсильванію, Арізону або Неваду – саме ті штати, де вирішувалося, хто буде наступним президентом США. Комусь може не подобатися, що декілька тисяч голосів в цих чи інших штатах визначали світову політику, але саме так це працює у дуже поляризованому американському суспільстві.

Чимось схоже на останню стрілянину, якою завершується кожний вестерн, дія якого могла б відбутися в тих же Арізоні чи Неваді років 150 тому. Але кожен фільм рано чи пізно закінчується, навіть так улюблені багатьма зараз серіали знімаються по сезонах.

Незалежно від подальших судових позовів, можливих перерахунків голосів та іншого, у наступному сезоні ми отримаємо новий серіал: Байдена І чи Трампа ІІ.

В американській системі влади президент має надзвичайно сильний мандат у зовнішньополітичній сфері. Звісно, є чинники, які його стримують та обмежують – це ми бачимо на прикладі Дональда Трампа. Але саме візія та політична воля майбутнього президента матимуть визначальний вплив на підтримку України.

Одна справа – доручати щось бюрократичній машині або навіть дозволяти їй діяти як вона вважає за потрібне, а геть зовсім інша – безпосередньо присвятити частку свого часу та зусиль Україні. При цьому я згадую американську бюрократію зовсім не у зневажливому тоні, ми маємо серед них багато друзів, але особиста задіяність президента визначальна.

Саме з цієї точки зору Джозеф Байден буде, на мою думку, кращою опцією для України.

По-перше, він набагато краще нас знає, неодноразово був в Україні і, головне, має позитивну емоцію щодо нас. Уявлення Трампа про Україну, як ми знаємо з багатьох джерел, значно скромніші і пронизані спогадами про невдалу спробу імпічменту. Підтримка України і створення історії спільного успіху українсько-американського партнерства навряд чи колись стала б його особистим пріоритетом.

Натомість, найкращою відповіддю на всі спекуляції навколо діяльності сина Байдена в Україні може стати саме така спільна історія успіху.

Звісно, Байден та його команда не зможуть змінювати країну та суспільство за нас, але багато в чому системно допомогти – так, цей шанс не буде змарновано.

У багатьох в Україні є забавне побоювання, що команда Байдена буде "нав’язувати" Україні реформи. Це, звісно, смішно. Але на 100% вона буде просувати принципи прозорості, боротьби з корупцією та належного управління. Всі ці принципи будуть застосовуватися як до держави в цілому, так і ключових економічних кланів, тобто можна очікувати на сплеск триваючих лобістських зусиль в разі перемоги Байдена.

Метою нашої взаємодії має стати стрибок від партнерських відносин до союзництва. Це дуже складно, суперамбітно, але досяжно. Цього не можна досягти деклараціями та правильними гаслами, необхідна довіра один до одного і впевненість, що союзницькі відносини є не пересічно важливими, а в їх основі лежать спільні цінності та переконання. Тільки так можна говорити про все від гарантій безпеки до спільних дій. Шанси просунутися в цьому напрямку за президенства Байдена є значно вищими, адже вимагають особистої уваги президента США та скоординованої роботи всієї американської машини.

Байден багато років присвятив зовнішній політиці і чудово на ній розуміється. Він чітко уявляє масштаб та динаміку загроз з боку Росії. Більше того, він уявляє геополітичну роль України в умовах Китаю, що зміцнюється, Росії, що відносно слабшає, та Євросоюзу, що постійно знаходиться у надскладному процесі пошуку спільного консенсусу.

Але тільки сильна, стійка та економічно і суспільно успішна Україна здатна відігравати цю роль, бути не тим, кого ведуть (пам’ятаєте відому забавну дискусію про об’єкт та суб’єкт?), а солідарним гравцем з чітко артикульованою візією та політичною волею її реалізувати.

Ми маємо позбавитися залишків вбогої пострадянської ментальності та вийти з периферійності у всьому: від інтелектуального потенціалу до якості державних інституцій. Дуже важливо побудувати сильну ідентичність, яка б об’єднувала і надихала нас, і, в той же час, органічно була європейською та трансатлантичною ідентичністю.

Можна очікувати хоч і не миттєвої, але динаміки в питаннях Донбасу. Сам регіон не має для Росії жодної цінності, вона намагатиметься розміняти будь-який прогрес на цьому напрямку на інші питання.

Важелі впливу на Росію у Сполучених Штатів є, і на етапі кампанії, Байден декілька разів наголошував, що втручання РФ у вибори 2016 року має отримати належне покарання.

Зрозуміло, Байден стикатиметься з численними викликами, американське суспільство є дуже поляризованим, а коронавірус підштовхнув подальший демонтаж світового порядку, заснованого на дотриманні правил. Але зрозуміла всім стратегія та послідовне бажання її виконати, на відміну від емоційного та трансакційного підходу Трампа, здатні створити нове відчуття позитивної динаміки.

У будь-якому разі, для України багато що залежить від нового президента США. Можна звісно повторювати мантру про те, що в нас є двопартійна підтримка, і вона дійсно є, але ж вона не падає з неба та не існує сама по собі, за неї потрібно боротися політично та емоційно.

Ніхто не зобов’язаний і не буде нам допомагати, якщо ми не будемо допомагати собі, стаючи кращими та більш потужними і гідними, як союзник. Це єдиний справжній козир у розмові з будь-яким президентом США.