Как "судебная реформа" Порошенко обернулась против самой себя
Окружний адміністративний суд м. Києва визнав відсутність у голови ВККСУ С.Козьякова та його заступника С.Щотки повноважень членів ВККСУ і заборонив їм виконувати повноваження членів ВККСУ. Випадок – екстраординарний. Адже проти керівництва ВККСУ пішов фактично піднаглядний їй орган.
Таку ситуацію можна розглядати і оцінювати по-різному. Як на мене, то, крім іншого, вона свідчить про те, що П.Порошенко почав пожинати плоди своєї судової реформи. Точніше – так званої реформи. Бо те, що з великою помпою колишнім президентом подавалося як судова реформа, насправді було підпорядкуванням судової влади президенту, утворенням судової вертикалі з центром на Банковій. Власне, у цій сфері, до речі, як і багатьох інших, П.Порошенко цілеспрямовано йшов стопами Януковича. Шляхом складних конституційних і законодавчих маніпуляцій (конструктором і головним виконавцем яких був О.Філатов) під П.Порошенка «звели» два ключових органи у сфері правосуддя – Вищу кваліфікаційну комісію суддів України і Вищу раду юстиції (яка стала Вищою радою правосуддя).
Образно кажучи, ці два органи стали руками президента. Після цього потрібні справи у судовій владі можна було робити «чужими руками». Власне, у цьому була головна «фішка» судової реформи від Порошенка-Філатова. На загал (зокрема міжнародний) реформа подавалася як деполітизація судової влади (позбавлення парламенту будь-яких повноважень щодо суддів) і посилення її незалежності (шляхом розширення повноважень ВККСУ та ВРП). Насправді ж робилося все, щоб за формально-показного дистанціювання глави держави від судової влади він отримав усю повноту реальних важелів впливу на неї. Щоб контролювати судову систему Порошенку достатньо було контролювати лише ці два органи.