Читайте вопросы Зеленского между строк. О топ-коррупции: почему пожизненное не поможет

Президент Володимир Зеленський озвучив всі п'ять питань, юридично сумнівного, але потрібного з точки зору політтехнології "опитування", яке збираються провести 25 жовтня під час голосування на місцевих виборах.

Перше з п'яти питань звучить так: "Чи потрібно ввести довічне ув'язнення за корупцію в особливо великих масштабах?". Офіс президента згодом натякнув народу України, що відповідати на нього потрібно ствердно. Попри те, що на перший погляд йдеться про покарання злочинців, насправді, в цій історії можна побачити і майбутню деконструкцію нинішньої антикорупційної вертикалі. 

Питання Зеленського про довічне ув’язнення за топ-корупцію багато експертів прокоментували словом "популізм". І дійсно – "прості рішення", які має "ухвалити народ", підсвідомо протиставивши себе "хороших" "поганим" чиновникам – це класика популістичної риторики.

Інша справа – роз’яснення від Офісу президента, де, при бажанні, можна побачити реальні наміри ініціаторів саме цього запитання, або, принаймні, їхнє бачення подальшого розвитку подій. 

Як розуміти "питання" Зеленського? 

Попри видиму простоту формулювання, корупційне питання має декілька шарів, які дають змогу зрозуміти підходи команди Зеленського до цілої низки проблем.

По-перше, тут не знайомі з концепцією суті покарання, яка в демократичних суспільствах полягає у виправленні злочинця, а не у спричиненні йому "страждань заради страждань" (останнє характерно для тоталітарних суспільств).

Саме тому, а також через наявність певної "ієрархії цінностей", на верхньому щаблі якої стоїть людське життя, довічне ув’язнення присуджують у виняткових випадках (умисні жорстокі вбивства, масштабні теракти), а в решті ситуацій термін все-таки скінченний, хоч і довгий.

Чи відповідає довічне ув’язнення за хабар у $22 000 (а саме такою зараз є нижня планка для "особливо великого розміру" корупції) такій меті і таким принципам? Відповідь очевидна – ні.

По-друге, на Банковій чомусь не розуміють, що "немає посадок" не через відсутність механізмів притягнення до відповідальності корупціонерів і не через "м’якість" наявних статей Кримінального кодексу. А через відсутність невідворотності покарання та інші набагато більш приземлені причини. 

Ось вони: 

- низька якість розслідувань НАБУ, часто "притягнуті за вуха" справи і докази, які відверто розвалюються в судах через відсутність складу злочину чи слабкі докази; концентрація на "дрібних" (відносно масштабних схем) злочинах типу неправильного декларування чи сумнівних звинувачень у незаконному збагаченні без збирання доказів такого збагачення – замість роботи з реально "крупними рибами" (системна топ-корупція);

- неоднакова практика Вищого антикорупційного суду щодо однакових справ, але різних фігурантів з різним соціальним статусом (підприємці і фізособи часто мають більше шансів отримати суворіше покарання чи процесуальні умови, наприклад, рівень застави, аніж діючі чиновники);

- домовленість посадових корупціонерів про "викуп" своїх справ ще на стадії досудового розслідування, перекваліфікація на менш тяжкі злочини, за якими або раніше спливає термін давності, або замість тюрми покаранням є символічний штраф.

Висновок – навіть довічне ув’язнення не зупинить корупціонерів, які матимуть гарантії "даху" з боку вищого керівництва держави. А от політичні опоненти чинної влади мають, певна річ, приготуватися до переслідувань, провокацій і посадок до кінця днів.

Довічне ув’язнення в реаліях України стане ще одним інструментом політичних репресій, і аж ніяк не настрашить обрану політичну еліту, яка залишиться недоторканною. 

Що сказав Офіс президента? 

У посланні з Банкової, де роз’яснюється сенс ініціативи президента, багато спостерігачів цілком слушно зчитали прямий натяк на позитивну відповідь на питання гаранта: так, довічне для топ-корупціонерів потрібне. Однак є і багато інших сенсів. Наприклад, в ОП прямо говорять про неефективність Національного антикорупційного бюро, закон про яке було ухвалено п'ять років тому і яке мало очолити "посадки".

Невідомий автор в "анотації" до питання Зеленського фактично перекреслює будь-які досягнення в антикорупційній царині часів "попередників", приводячи приклад рішення КСУ про визнання неконституційною норми Кримінального кодексу про незаконне збагачення. Більше того, продовжує він, після свого обрання, Зеленський дав антикорупціонерам ще більше важелів впливу – а вони не впорались.

"Навіть сьогодні, вже не маючи прямого впливу на владу, потужні корупційні персони все одно планують своє повернення, домовляються один з одним та концентрують необхідні ресурси – фінансові, медійні, партійні. Їх цікавить у владі тільки суспільне, бюджетне, те, що вони хочуть привласнити", – говорить "голос з Банкової", замовчуючи роль самої влади у такому "поверненні" і "домовленостях".  

Далі мова про традиційне для пострадянських країн протиставлення "доброго царя" і "поганих бояр": президент пропонував зробити жорсткішою відповідь на корупцію, але весь час чув "численні варіанти спекулятивного "ні".

Тож тепер слово за народом. Більше того, тепер до народу з таких питань будуть звертатися все частіше – це вже сигнал для політиків і еліти про плани перетворення Верховної Ради на статистів за прикладом Росії.

При цьому нехтують тим фактом, що слово народу в даному випадку не буде мати жодного юридичного значення і не ухвалюють справжній механізм народовладдя – Закон про референдум.

З цього "послання" також можна зробити висновок: 

- про неефективність (на думку Зеленського) НАБУ і САП (що особливо симптоматично напередодні обрання нового очільника для САП, а також з огляду на постійне розгойдування крісла під директором НАБУ Артемом Ситником, включно з останніми рішеннями Конституційного суду);

- про концентрацію антикорупційних зусиль Банкової на "попередниках", а не на однопартійцях Зеленського, що підтверджує здогадки окремих політологів про бажання направити інструмент "довічного" проти Петра Порошенка та його оточення;

- про небажання змінювати умови для подолання корупції, реформувати інституції і процеси, які створюють можливості для хабарництва – бо в усьому винні "підступні" корупціонери, система ж нехай працює і далі. 

Дуже сумнівно, що обговорення "у фейсбуках" "корупційного питання" від президента якось вплине на його остаточне формулювання в "бюлетені" для "опитування".

Проте, заздалегідь озвучені наміри принаймні дадуть можливість зацікавленим сторонам підготуватися до майбутнього розвитку подій – як у частині переформатування корупційних схем і суттєвого підвищення їх вартості через "підвищені ризики", так і для захисту своїх прав у майбутніх кримінальних переслідуваннях на політичному ґрунті, які не призведуть ні до чого іншого, крім зростання електоральних рейтингів тих, кого будуть переслідувати.