Адмінресурс помер. Що будуть робити кандидати?
Міжнародні спостерігачі констатують, що адмінресурс випав з п’ятірки найбільших зловживань на виборах. Після місцевих виборів (ОТГ) і перемоги в багатьох областях опозиційних партій його цінність впала ще більше.
Голови адміністрацій залишаються найбільш авторитетними представниками влади на місцях. Якщо у них немає законних методів впливу, то вони завжди можуть діяти неформально. Наприклад, облаяти керівників обласних ланок силовиків на закритих нарадах.
Я неодноразово був свідком, як один з голів облдержадміністрацій вичитував обласного прокурора за відсутність кримінальних справ проти призовників, які ухиляються від строкової служби. Хоча, формально, прокурор не його підлеглий. Прізвище цього голови ОДА не Саакашвілі, як дехто міг подумати.
У Порошенка майже у кожній області є сильні регіональні представники. Він протягом п’яти років дбайливо їх розставляв. Так, у Запоріжжі з’явився Костянтин Бриль, а у Київ нещодавно призначили Олександра Терещука. Обидва колишні силовики. Обидва були фігурантами антикорупційних розслідувань.
Повної підпорядкованості президентській адміністрації не дотримуються глави регіонів у Миколаєві, Харкові і Херсоні. У решті областей губернатори активно можуть долучитися до виборчого процесу.
Багато не підтасуєш. Глави ОДА не зможуть вручну керувати силовиками на виборах, навіть якщо захочуть.
Головні претенденти на президентське крісло зможуть покрити своїми спостерігачами всі виборчі дільниці, крім того, що матимуть у виборчих комісіях власних представників. Крім того, Комітет виборців України та OPORA, інші організації, фактично, теж матимуть спостерігачів.
Важко увити, коли під такою лупою спостерігачів можна впроваджувати махінації, адже якщо голосування за двох стає новиною. Тому о масових вкидуваннях бюлетенів, не може йти мови.
Легальний підкуп. На виборах у громади спостерігачі за виборами встановили, що у передвиборчий період обласні ради голосують за розподіл залишків профіцитного бюджету між бюджетниками. Закон це не забороняє, а отже немає злочину за неправомірну агітацію.
Крім того, є інший варіанти. Виборчий штаб офіційно наймає людей на посаду агітаторів. Про це в інтерв’ю згадував Сергій Березенко. Цим громадянам виплачують заробітну плату за кілька місяців, але вони нічого не роблять. Законодавчо все бездоганно. Екс-мер Леонід Черновецький здобував прихильність пенсіонерів через об'єднання Клуб любителів чаю. Для літніх людей представники мера робили зустрічі, збирали кілька під'їздів - пригощали чаєм і печивом. Людям їх віку навіть потрібна більше увага і спілкування. Протягом певного часу пенсіонери отримували продуктові вибори тв агітаційні матеріали. До виборів вони вже були тепленькі.
Програмуюча соціологія. У передвиборчих штабах займаються програмуючою соціологією. Це улюблений інструмент одного з керівників виборчих штабів. Цей технолог замовляє великі соцопитування з вибірками від 30 тисяч. Фокус-групам пропонуються запитання, які вже від початку містять позитивний зміст для їх кандидата і негативний для опонента. А далі люди не усвідомлено “розносять” певну агітаційну інформацію. Це дуже коштовний спосіб агітації, але використовуючи його регулярно можна досягти результату.
Друге застосування. Кількісні опитування, що подаються, як незалежні. Вони мають на меті підвищити загальний рейтинг кандидата в очах громадян. Такі опитування зазвичай проводяться, як спільне з кількома соцслужбами.
Компанія підконтрольна політтехнологом обирає “правильну” методику обчислення результатів. Соцслужби, що позиціонують себе, як незалежні, зазвичай заплющують очі на кінцеву математику. Бо у них є контракт з цією політичною партією. Дуже загратися з цифрами не вийде. Кожна відома соціологічна служба, якщо надасть викривлені дані, то згодом це з’ясуються на прикладі інших соцдосліджень.