Автоматизация, кризисы, войны: мир очень нуждается в доверии
Недовіра — уже нормальний стан справ? "Пристібайте ремені безпеки" і звикайте до нового життя? Але якщо прийняти такі правила гри, то буде це життя чи виживання? Яку роль відіграє довіра в побудові міцних стосунків, ефективного бізнесу та успішної держави? Навряд чи багато людей задумується про це та усвідомлює критичне значення довіри для власної безпеки й добробуту.
У геополітиці наявність довіри часто означає мир, а її нестача — війну. В економіці наявність довіри дає надію на зростання доброту, а нестача спричиняє стагнацію інвестицій та інновацій. У організаціях довіра означає більше залучення, менше вигорання та щасливіших працівників. У відносинах між людьми довіра — це основа для спокою, а нестача довіри — це страхи й життя у середовищі, де "людина людині вовк".
Водночас майже кожна друга людина у світі не довіряє державі, недержавним організаціям, медіа та бізнесу. Про це говорять дані Edelman Trust Barometer 2019. І на це є багато причин. Та головне, вивчаючи під час Employer Leadership Summit довіру, ми багато говорили про глобальний контекст, адже нас усіх форматує нова реальність і нові масові зміни.
Нові глобальні виклики, які не подолати без довіри
- Масова автоматизація. За даними дослідників McKinsey, від 75 до 375 мільйонів людей будуть змушені змінити сферу діяльності до 2030 року через автоматизацію. Урядам та великим компаніям потрібно буде працювати пліч-о-пліч, щоб допомогти людям безперешкодно переходити з однієї праці на іншу.
- Криза демократії. Значні прориви в науці та технологіях, як-от можливість під’єднання мозку безпосередньо до комп’ютера, наразі не рятують нас від появи нових гарячих точок у світі, де гідність і безпека людини є під загрозою. Як і не рятують від спаду свободи у світі, який 13 рік поспіль фіксує відповідний індекс. Демократія відступає.
- Підвищення невизначеності. За даними Міжнародного валютного фонду та аналізу Bloomberg, глобальна економіка зростатиме повільніше через торговельні війни й напругу, а це підвищуватиме невизначеність.
- Прірва в добробуті. У світі зростає нерівність: 26 людей володіють багатством, що дорівнює статкам 3,8 млрд найбідніших людей планети. Але ж маємо пам’ятати: глобальне суспільство настільки сильне, наскільки сильна його найслабша ланка.
- Ціннісні переосмислення. Під час Світового економічного форуму прозвучала думка: "Швидкість, широта і глибина індустріальної революції змушує нас переосмислити, як розвиваються країни, як організації створюють цінність і навіть те, що означає бути людиною".
- Нестача справжнього лідерства. Цього року ми побачили приклади нелюдського ставлення до людей і уперше побачили дітей у клітках у США — країні, котра роками вважалась лідером вільного світу. 2 тисячі дітей розлучили з батьками за півтора місяця експериментів президента Трампа зі стіною проти мігрантів, які століттями становили фундамент американської економіки. Водночас, описуючи пекло, яке він підсилив у Сирії, Трамп написав у Твіттері: "Я маю надію, що у них буде усе добре — ми знаходимось на відстані 7 000 миль звідти". Його рішення про вихід 1000 американських військових із Сирії і зрада курдів швидко зруйнували делікатне перемир’я в країні та підірвало довіру партнерів до США у цілому світі.
- Поразка міжнародних зобов’язань. Мусимо пам’ятати, що живемо у світі, де всупереч міжнародним зобов’язанням, Росія анексувала Крим, а Північна Корея і досі володіє ядерною зброєю.
Національний контекст для довіри
• Війна. Контекст, у якому працедавці працюють в Україні, — це контекст війни. Війна Росії проти України на Донбасі триває довше, ніж Перша Світова з понад 13 тисячами загиблих. За даними ООН, за час війни Україна втратила майже 4000 військових і понад 3300 мирних жителів. Близько 30 тисяч осіб отримали поранення. Від 1,3 до 1,8 млн осіб стали переселенцями, 3,5 млн осіб потребують допомоги.
- Перезавантаження влади. За останні 5 років в Україні відбулась серйозна зміна влади. Довіра до старої влади, до системних політиків була знищена і навряд чи відновиться. Якщо раніше усі дослідження демонстрували довіру до волонтерів, армії й церкви, то тепер до топ-5 додався президент України, котрий прийшов до влади з понад 70% підтримки та перезавантажив парламент з понад 40% підтримки до його партії. Влада в Україні набула найвищого за роки незалежності рівня консолідації.
- Розквіт популізму. За зовнішньої фізичної та інформаційної атаки Україна стала ще вразливішою до популізму. Цього року Центр економічної стратегії запропонував українцям подумати про 8 популістичних політик, зокрема "примусити працедавців забезпечити українців мінімальною зарплатою у 1000 доларів" чи "удвічі знизити ціну за газ для населення". 84% опитаних сприйняли ці пропозиції позитивно. 59% опитаних вважали, що подібні пропозиції є не лише позитивними, а й реалістичними. І лише 1% респондентів продемонстрували критичне мислення, необхідне, щоб відхилити їх.
- Страх втратити країну. Українці по-різному реагують на прояви зовнішньої політики, як-от нещодавня "формула Штайнмаєра". Демонстрації "Ні капітуляції" у країні відбуваються тому, що люди переживають, на які компроміси може йти влада, частина людей реально боїться втратити незалежність України.
- Нерівномірна довіра до бізнесу. Малим та середнім підприємцям українці переважно довіряють, власникам великого бізнесу й олігархам не довіряють зовсім. Мабуть, це виправдано, бо за звітами ЄБРР, олігархічний бізнес в Україні, як і на решті пострадянського простору, — це переважно бізнес, що базується на доступі до природних ресурсів країни та залежить від політичної кон’юнктури.
Критична роль довіри для ВВП, здоров’я і рівня злочинності в країні
Найуспішнішими є ті країни, де більшості людей можна довіряти, де є довіра між владою, бізнесом і громадянами, де є розуміння, що кожен не підведе іншого.
Команда поведінкових досліджень Девіда Хальперна проаналізували вплив довіри на різні аспекти життя. Дослідники відзначили три основні результати:
- Довіра є більш потужним провісником майбутніх темпів зростання ВВП, ніж з рівень розвитку людського капіталу чи навичок у населення.
- Довіра значно впливає на здоров'я: високий рівень довіри має такий самий позитивний ефект на здоров'я, як і відмова від куріння.
- Довіра безпосередньо впливає на рівень злочинності та успішність дітей у навчанні.
Тож нам усім потрібно плекати довіру, усвідомлено працюючи з двома дуже важливими її чинниками: правдою та етикою.
Занепад правди як екзистенційна загроза
Що означає мати правду у суспільстві? Чути правду від уряду, який не чекає на оплески чи ретвіти, а вирішує проблеми людей? Усвідомлювати відповідальність за власні історичні помилки чи недопрацювання? Мати суспільство, у якому перед ухваленням серйозних рішень йде глибокий пошук консенсусу? Наприклад, з питань ціни миру, яка є прийнятною для українців у війні з Росією. У кожного суспільства — свої складні запитання, щоб виходити на правду.
2018 року один із поважних think tanks RAND випустив звіт "Занепад правди", у якому повідомив, що роль фактів і ґрунтовного чесного аналізу має все менше значення в американському суспільстві. Дослідники аргументували поширення дискурсу неправди як екзистенційну загрозу для США, порівнюючи її з терористичним нападом на країну. Але це стосується тепер усіх суспільств.
Традиційні і соціальні медіа є частково винними у тому, що маємо не лише занепад правди, але і занепад довіри, бо фейкові новини — це лише вершинка айсберга. За ними йдуть фейкові дані, фейкові експерти, глибокі фейки на основі штучного інтелекту тощо. Як готуватись до цього світу? Час для наївності минув і пора діяти. А це означає — починати з фактів і рішень, що базуються на фактах.
Етика як обов’язкова умова для виживання
У той час, як споживачі менше довіряють соціальним медіа, є цілі онлайн-індустрії, що підривають наше традиційне уявлення про довіру. Завдяки Uber, Yelp, Tripadvisor, AirBnB ми змінили наші дефолтні установки: ніколи не сідати до машини незнайомця, не пускати незнайомців до свого дому чи не вірити слову людину, яку ми в очі не бачили, щодо вибору ресторану, якому довіримо наше здоров’я і приємний час. Але усі ці компанії зможуть бути успішними довго, якщо поводитимуться етично.
Адже зрада етики має фінансові наслідки. 2018 року журнал The Economist дослідив фінансовий стан 8 компаній, котрі були в центрі найбільших скандалів за останні роки. Результат? У середньому компанія коштує на 30% менше, ніж була б її вартість до скандалу.
Керівники теж починають розплачуватись за неетичну діяльність. За даними Блумберг і результатами дослідження PwC плинності кадрів у понад 2500 глобальних публічних компаніях, торік етика стала головною причиною звільнення CEO. Уперше за 19 років, що проводиться дослідження.
Безумовно, є позитивні зрушення. 2019 року лідери понад 200 компаній ухвалили резолюцію про те, що фінансова успішність бізнесу й орієнтація на прибутки не є більше єдиною метою. Варто процитувати Марка Беніофф, керівника Salesforce, рівню зростання якої може позаздрити будь-який бізнес: "У корені неправильно вважати, що бізнесу необхідно вибирати — робити гроші або робити добро. Можна і треба — успішно поєднувати перше і друге. Щоб усі — акціонери, співробітники і клієнти — поділяли бачення компанії. Тоді наші компанії стануть ще більш успішними, наші люди — рівнішими, наші суспільства — справедливими, а наша планета — здоровою".
Тож сьогодні компанії мають визначати свій цілісний вплив, чесно відповідаючи на такі питання:
- Чи говоримо ми правду?
- У чиїх інтересах ми діємо?
- Чи наші дії мають позитивний вплив на тих, хто нам довіряє?
І не зраджувати довіри тих, хто нам довірився.
Тема довіри, правди та обману – вражають масштабами. Саме мистецтву і науці довіри був присвячений цьогорічний Employer Leadership Summit. Експерти пояснювали, як вчитися навичкам довіри, і як недовіра впливає на наше майбутнє.
Републикация полной версии материала запрещена (без письменного разрешения редакции)