Не верьте страшилкам медреформы. Ими выгодно вас пугать. Верьте математике

Медична реформа. Не про медицину. Про математику. Я далекий від української медицини. Але навіть я можу зрозуміти, що мені парять фуфло, коли лякають наслідками медичноі реформи.

По-перше, вже був перший, пробачте за каламбур, етап. І від нього всім стало краще. В ньому закладений принцип «гроші йдуть за пацієнтом». І той самий принцип закладений і в другому етапі. 

То чи може принцип, який правильно спрацював в першому випадку, працювати якось неправильно у другому? Ніт. Це протирічить здоровому глузду. І для цього не потрібно буду спеціалістом у медицині.

По-друге, я бачу людей, які завжди виступали проти медичної реформи. 

Ну вибачте, якщо Медведчук проти, разом з усією колишньою партією регіонів, разом з Рабіновічем і Тимошенко, то я точно за. Бо кращого індикатора у світі просто не існує. 

Якщо проросійська п’ята колона виступає проти змін, значить ці зміни мають зробити Україну сильнішою. І для цього також не потрібно розумітися на медицині. 

По-третє, просто аналіз цифр. 

Це не медицина, це проста математика, якою мають володіти навіть КВНщики.

Цифри нам потрібні, щоб проаналізувати дві страшилки, якими лякають з телеканалів. 

Перше – що звільнять усіх лікарів. Друге – що зараз наступить туберкульозний кінець світу. Ці фрази бьють на емоції. Але не мають жодного стосунку до реальності.

І так, тубдиспансери. Їх типу бажають зберегти по-старому. По-радянські. Дивно, що лепрозорії не пропонують відновити. Ну, щоб проказа не знищила Україну. 

Коли були потрібні ці напівтюрми – коли не було ефективного лікування і пацієнти були постійно заразні. А зараз, за кілька тижнів прийому препаратів, пацієнт перестає бути заразним. І навіщо його тримати під замком і витрачати на це наші з вами кошти? 

Але це про медицину, а ми ж домовились, що тільки про математику. 

Одже. Зараз. В тубдиспансерах ми витрачаємо на одного пацієнта 115 000 гривень. При чому, на одного лікаря у таких закладах припадає 14 пацієнтів на рік. А бюджет такого тубдиспансеру 105 млн гривень в рік. І при цьому Україна одна з перших в Європі за рівнем смертності від туберкульозу, а самі тубдиспансери при такому масштабному фінансуванні - являються, чомусь, аварійними будівлями. І нам кажуть, що треба залишити все, як є.

Е-ефективність. 

А яка альтернатива? Справжнє лікування одного пацієнта в оптимізованому стаціонарі (відділенні) одного з обласних центрів значущих хвороб вартує - 9 373,13 грн, при середньому терміні госпіталізації 34 дні, при важкій відкритій формі туберкульозу, що виділяє бактерії. Це, до речі, в Одесі. Туберкульозна лікарня. 

У попередні роки провели реорганізацію туберкульозної служби та перейшли на лікування за сучасними стандартами. Мають багато пацієнтів. Працюють ефективно.

Ось вам результат реформи. І ось чому без реформи так критично не вистачає грошей. Бо вони спускаються в унітаз. З точки зору платників податків. І йдуть на благу справу з точки зору головних лікарів і їх друзів. 

Ми з вами можемо платити в 10 разів меньше і при цьому лікувати набагато краще. А значить є шанс значно збільшити зарплатні тим, хо лікує. І покращити матеріальну базу. Тому що на сьогодні тариф від НСЗУ на одного пацієнта з туберкульозом - 20 663 гривні. Тобто вистачає з головою. Це про математику. Це про ефективність.

Але ні, вам кажуть, що треба зберегти тубдиспансери. І це не про знання медицини. Це про здоровий глузд.

Друга лякалка – звільнять третину лікарів. Правда, при цьому кажуть, що лікарів в Україні не вистачає. І це зазвичай говорять одні і самі люди. І зазвичай, до речі, це ті самі люди, які воліють не зустрічатися з українськими лікарями, щоб ті їм не нашкодили.

По-перше, формування штату лікарні, набір та звільнення персоналу - виключне повноваження власника лікарні - місцевої влади. От важко уявити, як місцева влада починає у себе звільняти лікарів і наражати громаду на небезпеку. 

І от приклад. Знову про цифри. Щоб оцінити рівень маніпуляцій і брехні. 

Виходить новина - у Сумському пологовому звільнять 500 медичних працівників. По-перше треба ж подумати, скіки ж народу народжується у тих Сумах, щоб у них там було стільки людей у пологовому будинку. Але виявляється, що насправді, скоротили 37, з них лише 16 лікарів, 80% з яких пенсійного віку. При цьому, тих, кого скоротили, були не з пологового будинку, а з жіночої консультації, де на одного лікаря було чотири пацієнтки на рік. 

Я не хочу платити зі своїх податків на лікаря у якого чотири пацієнтки на рік. Я краще заплачу більше тому, у кого чотири пацієнтки на день. Такі ж є. Але ніт, кажуть. Всі мають бути рівні. 

Це і є совок у голові. Це і є комунізм. Всі мають бути однакові у своїй сірості. І в результаті талановитий лікар, який отримує копійки і має сотні пацієнтів, плює на це все і тікає за кордон. І він, бляха, правий. Бо якщо громадяни бажають тримати його у сірості, то нехай самі це розгрібають.

Це про медицину. Це про здоровий глузд. І бажання залишити все як є. Прикриваючись особливими українськими реаліями. 

Які такі реалії в Україні особливі? 

У нас тут що, усі безсмертні, чи що? Українські реалії – це знову вигадувати велосипед із квадратними колесами. При чому єдина мотивація для цього – інтереси корупціонерів, які бажають зберегти грошові потоки.

В Україні нема ніяких реалій. Тут так само працюють закони фізики, як і у Германії. І тут там само працюють закони економіки, як і у Британії. І так, 2+2 в Україні завжди 4, щоб там не розповідали вам українськи чиновники. 

І це стосується і наших з вами грошей, які йдуть на медицину. Ніт. Які мають йти на медицину. Але зазвичай тікають в іншому напрямку.