Коронавирус и церковь: заражение кого-нибудь в храме - вопрос времени

Перша померла в Україні від коронавірусу COVID-19, 71-річна мешканка Житомирщини, напередодні відвідувала церкву. За повідомленням настоятеля храму, окрім неї на богослужінні було 25 людей – усі вони у групі ризику. Напередодні цього випадку українські церкви закликали людей не піддаватися паніці, проте вживати заходів санітарної безпеки.

У Церкві Московського патріархату закликали протирати спиртом ікони, а в Православній церкві України та Українській греко-католицькій церкві дозволили вірянам не цілувати образи, а лишень робити поклони до них. Обидві церкви закликають користуватися одноразовим посудом для запивання причастя, проте жодна з церков не торкається найчутливішого питання – чи можна підчепити вірус через причастя? Наразі це – найголовніша суперечка у православних.

Читайте також - Серйозно про коронавірус

Львівський митрополит ПЦУ Димитрій (Рудюк) вважає, що одна тільки думка про можливість передачі хвороби через причастя – вже є богохульством. А от богослови отець Кирило Говорун та Ілля Бей йому заперечують – мовляв причастя, як тіло і кров Ісуса мають не тільки божественну, але й людську природу, а отже і можуть бути вразливими, як і все людське. А католицький богослов отець Петро Балог нагадує про приклади отруєння Римських Пап через причастя у середньовіччі.

Вочевидь, у церквах бояться ставити це питання, бо воно б’є по найсакральнішій темі. І річ навіть не в тім, що треба пояснювати складні богословські нюанси, а в тім, що парафіяни не зможуть їх сприйняти, бо це потребує певного обсягу філософських знань.

Однак, окрім цілування ікон та причастя, що ще варто знати при відвідуванні храму?

По-перше, якщо є можливість провести богослужіння онлайн, варто так і зробти. Це не гріх. Папа Римський так вже зробив. До того ж зараз у православних та греко-католиків триває Великий піст. Історично, у цей період монахи розходились по своїх келіях та молилися на самоті. Вони навіть прощалися один з одним, казавши "До Великодня". Саме час актуалізувати цю давню християнську традицію.

Читайте також - Профілактика коронавірусу: мийте руки, відкривайте кватирки і працюйте з дому

По-друге, якщо пункт перший виконати не вдалося, то варто носити з собою дезінфектор для рук, якщо він ще не встановлений у вашій церкві.

По-третє, варто зберігати дистанцію між собою та іншими вірянами – не менше одного метра.

По-четверте, можна обійтися без цілування ікон та руки священника або іншої релігійної реліквії.

По-п’яте, якщо ви плануєте участь у таїнствах, візьміть з собою одноразовий посуд. В одноразовий стакан можна попросити налити запити після причастя, а ложку використовувати для причастя. Адже користування спільною ложкою не є гігієнічним. Це нормальна практика, у Румунській Православній Церкві вже дозволили так робити.

Читайте також - Нам потрібно навчитися жити з коронавірусом. Поради Комаровського

Якщо ж пандемія набуде в Україні широкого поширення, то влада має право на тимчасове закриття храмів. Це прописано у 35 статті Конституції, а також у статті третій Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Релігійна свобода може бути обмежена у зв’язку з необхідністю захисту здоров’я громадян.

Загалом же церкви та релігійні організації зараз знаходяться перед серйозним викликом.

Проводячи богослужіння, храми стають місцями масового скупчення людей, що підвищує ризик зараження коронавірусом. До того ж, церквам варто нарешті подорослішати та відмовитися від магічного уявлення про причастя. Уявлення про те, що тіло і кров Ісуса оброблять хлоркою і будь-яка бактерія миттєво знищиться – хибне. Насправді, це не так. Хоча би тому, що бактерії теж є створінням Божим і навряд чи він їх знищуватиме.

Церкви повинні зараз провести потужну просвітницьку кампанію для вірян. Спочатку самим визначитись, а потім і пояснити громадянам – навіщо ми цілуємо ікони, та що нам дає причастя. Старий підхід –  "щоби не кашляв", як казала мені одна молода мати, – у часи коронавірусу вже не працює. Так само, як і мастіння обличчя олією змішаною з вином (Таїнство Соборування). Так, у давнину це було дієво – вино використовували як дезінфектор, але зараз є засоби й ефективніші.

Для церков настав час деконструкції хибної сакральності – там де її не повинно бути. Те, що сформувалось історично під впливом культури та соціальних звичок мешканців Близького Сходу перших п’яти століть нашої ери – не треба підносити до статусу божественного. Сенс християнства не у магічному сприйнятті святої води на Хрещення чи верби на Трійцю, а у євангельському ставленні до ближнього та усвідомлення власних вад.

Читайте також - "Від нас щось приховують?". Життя при карантині: жартувати або боятися

Коронавірус ставить церкви перед вибором – або почати реформацію та відкинути зайві соціокультурні нашарування, або ж втратити довіру у громадян і поступово відійти у гетто, тому що питання зараження хворобою когось у церковному приміщенні – питання часу.

Upd

Поки писався цей текст стало відомо, що п’ятеро мешканців Радомишля звернулися до лікарів з підозрою на коронавірус. Всі вони молились у тій самій церкві, яку напередодні відвідувала померла жінка.