Разговор Ройз с Ефросининой. Жить в карантине, не ссориться с близкими, успокоить детей
Коли сім’я залишається вдома на карантині і більше часу проводить разом, назовні можуть вилізти проблеми, які раніше ніхто не помічав. Відома дитяча психологиня Світлана Ройз розповіла у розмові з телеведучою Марією Єфросиніною, як сім’ї пережити нові виклики, як пояснювати карантин дітям, що робити з підлітками, і чому важливо чітко поділити обов’язки і виділяти час на себе.
LIGA.net записала основні думки експертки.
Перші півтора-два тижні йде адаптація до нового режиму в карантині. Важливо дати собі можливість не бути ідеальною мамою чи татом. Якщо прямо зараз ви щось не встигаєте, є загострення в стосунках, діти гірше поводяться - це кризовий період адаптації, почекайте. Діти можуть так реагувати через тривогу. Плюс обмежена рухомість, для дітей це нетипово. Вони будуть видихати це все в нас. Якщо нам не вистачає терпіння - ми просто люди. Нагадуйте собі про це.
Дітям обов’язково треба пояснювати, що їх чекають зміни в житті на кілька тижнів. Дитина відчуває тривогу батьків і буде на це реагувати. Може не ставити прямо запитання, але поведінка зміниться. Дітям важливо пояснювати, чому вони перестали спілкуватися зі своїми друзями, однокласниками, одногрупниками.
Ми говорили з донькою про те, що зараз в багатьох країнах захворіли люди. Необов’язково, що захворіємо ми чи наші близькі. Зараз багато дорослих роблять все для того, щоб зупинити вірус. Лікарі по всьому світу шукають вакцину. Я впевнена, що про нас подбають. Давай подумаємо, що в наших силах зробити.
Читайте також - Пережити карантин і не перетворити роботу з дому в муку. Поради психолога
Коли сім’я на карантині, важливо розуміти, що це - не відпустка. Навантаження збільшується, бо це обмеження. Потрібно поговорити окремо від дітей, як зараз поділити відповідальність, як спланувати сімейний бюджет, які наші дії, якщо хтось захворіє. Як ми купуємо продукти і ділимо час.
Дітям треба дати можливість відпочити, відреагувати на свою тривогу і посумувати. Якщо ми починаємо розважати дитину, позбавляємо її своєї енергії і насолоди від власних дій. Коли моя донька каже: "Мамо, мені нудно", я не дозволяю їй брати до рук планшет або телефон. Кажу: "Понудьгуй кілька хвилин, потім прийде ідея в голову".
Якщо ми постійно стаємо аніматорами для дітей, ми позбавляємо їх власної мотивації. Є різниця між "сумно" і "нудно". Якщо дитина скаже, що їй сумно, я почну з’ясовувати, в чому причина. Якщо "нудно", це означає, що дитина втрачає контакт зі своєю енергією, і мені не треба вкладати туди свій вдих. Вона сама має це зробити.
Те, з чим ми зараз зіштовхнулися, називається соціальною депривацією, коли ми втрачаємо контакти. Це особливо важливо для підлітків. Те, що не можемо мати живий контакт з іншими людьми, нас обеззброює, і важливо залишати за дітьми хоча б якийсь контакт, хоча б соцмережі. Якщо нас лякає час, який діти зараз на це витрачають, може, спробувати влаштувати їм конференції по відеозв’язку, щоб вони хоча б один одного бачили.
Читайте також - Карантин загнав всіх на "удаленку". Як правильно налагодити процес роботи
Підлітків ми питаємо, скільки часу їм потрібно на перебування в Telegram, Instagram. На "це моє життя, мій простір" та інші обурення підлітка відповідаємо, що до певного віку ми відповідаємо за твоє здоров’я, і зараз у нас режим карантину. Він стосується всіх. Давайте встановимо правила так, щоб і тобі комфортно, і щоб я була спокійна за твою безпеку.
Не треба соромитись казати дітям, що родині потрібна їхня допомога. Наприклад, моя донька відповідає за миття рук.
В сім’ї важливо напрацьовувати ритуали, щоб було відчуття "ми банда, ми впораємося!". Можна влаштувати сімейну раду. Одній з сімей я запропонувала прописати правила, за якими ми тепер живемо. Наприклад, обов’язки кожного члена родини, навіть кота. Ми цій сім’ї написали, що завдання кота, - ходити, м'явкати та покращувати настрій. Ми приймаємо ідеї від маленьких дітей і робимо це в жартівливій формі. Це знімає навантаження з мам.
В одній з сімей - це екстремальний спосіб, не всім підходить - ми вводили штрафи. Разом з дітьми придумали систему штрафів, яка буде за те, що діти б’ють один одного. І батьки, в тому числі. Дитина не може навчитися тому, чого не бачить у нас. Якщо ми просимо дитину робити зарядку, маємо робити теж. Якщо просимо дитину вчитися, маємо сісти поруч читати книжку чи показати, як ми працюємо за комп’ютером, а не бавимось в ігри.
Читайте також - Карантин: що робити роботодавцю
Я працююча мама в маленькій квартирі. Щоб ми могли швидко адаптуватися, я можу одягати робочі тапочки, а потім - домашні. Коли треба попрацювати, можу одягнути піджак. Це маленькі ритуали переходу. Коли мені треба зосередитися, кажу: "Я в хатці". Можу будильник поставити, скільки часу мене нема. Можна намалювати лінію, хоч крейдою.
Якщо ми відчуваємо, що крадемо цей час в родини, діти будуть це відчувати і порушувати наші кордони під час роботи. Тому малюємо коло, розбите на сектори. Коло - це ваш час впродовж дня. Один сектор - "я мама", для часу з дітьми, другий - для часу у парі, потім - домашні справи, і так далі. Обов’язково має бути зона "для себе". Якщо не будемо брати для себе хоч п'ять хвилин, не впораємось.
Ці сектори можемо малювати разом з дітьми і визначати, що має бути в кожному секторі. Там має бути "потупити, нічого не робити", обов’язково, це дозволяє видихнути. В нашої нервової системи є певний ліміт на спілкування, інтелектуальну діяльність. В секторах дитини обов’язково має бути зона навчання і фізичних навантажень, і зона спілкування. Побудьте психологом в своїй родині і стежте, яким зонам зараз треба приділяти більше уваги.
Коли ми довше разом, це завжди веде або до зміцнення, або до загострення стосунків. Ця криза винесе назовні наші слабкі місця і в сім’ї, і в стосунках з дітьми. Це можливість придивитися один до одного, синхронізуватися за цінностями, і, можливо, стати ближчими.
Присоединяйтесь к Instagram Liga.net - здесь только то, о чем вы не можете не знать