Повышение минимальной зарплаты - плохое решение. А о большом гербе - ненужное
Сьогодні Верховна Рада збиралася для розгляду двох питань: про великий герб і про мінімальну заробітну плату. Я вважаю перше питання непотрібним, а друге шкідливим, і спробую пояснити, чому.
Щодо герба
У дитинстві я захоплювався міською та державною геральдикою, прочитав купу книжок (інтерес виник після перших публікацій у «Наука и жизнь», я тоді зовсім малий був). Мене тоді вразило, окрім іншого, наскільки українська геральдика виразніша за імперську. Я міг з першого погляду на герб визначити, чи українське місто старе, чи засноване Катериною.
А в юності я зайнявся бізнесом, який привів мене до знайомства (а часом тісної дружби) з видатними графічними дизайнерами, що спеціалізувалися на логотипах. Я дізнався, що провідні світові компанії регулярно оновлюють логотипи, щоб вони не виглядали старомодно. Потім сам брав участь у розробці туристичного логотипу і стилю України, національного експортного графічного стилю тощо.
Так от, я вам скажу, що Україна має фантастичний герб — не стільки тому, що він древній, скільки тому, що він сучасний. Він є одним із небагатьох гербів країн, що відображають сучасність у графіці.
Він спрямований в майбутнє, динамічний, лаконічний. Мовою графічного дизайну він промовляє чітке повідомлення про нашу молодість і силу. У сучасному світі треба відрізнятися, і ми відрізняємося державним гербом у кращий бік.
Так що не потрібен нам великий герб, це спадщина середньовічної традиції, привіт із посткомуністичних 1990-х і марнування бюджетних грошей.
Тепер про болюче — про мінімальну зарплату
Це просто тупе підвищення податків, тому що дефіцит бюджету. Значить, будемо «доїти бариг».
Розглянемо ситуацію на мікроекономічному і макроекономічному рівні.
На мікроекономічному рівні, тобто на рівні підприємства, роботодавець має платити більше за кожного працівника, при тому, що продуктивність праці не змінилася (це наша біда, але то окрема тема).
Значить, треба або підвищувати ціни, або звільняти людей (а в нас і так безробіття страшенно виросло), або просто припинити платити податки і піти в тінь (а ми ж хочемо зменшити дефіцит бюджету). І, звичайно, зупинити інвестиційні вкладення (а ми ж хочемо нових робочих місць).
А найбільше вдарить підвищення мінімальної зарплати по малому і середньому бізнесу, які й так ледве виживають після карантину — а саме вони є основним інструментом збереження зайнятості, щоб не було «маршів порожніх каструль».
На макроекономічному рівні збільшення зарплати без збільшення продуктивності праці завжди веде до зростання цін і розкручування інфляції (а це вдарить по кожній сім’ї). В таких умовах Нацбанк мусить вирівняти стимули і підняти облікову ставку, що скоротить кредитування економіки.
А ми ж хотіли його збільшити, наповнюючи економіку грошима для розвитку? У нас і так частка інвестицій в економіці дуже мала, менше критичних 20%, від яких починається зростання.
Додайте зменшення конкурентоспроможності українських підприємств та зупинку посткарантинного відновлення, і ви отримаєте ще повнішу картину.
Я розумію бажання президента продемонструвати «покращення вже сьогодні», але натомість буде погіршення. Це не лікування головного болю відрубанням голови. Це лікування коронавірусу відрубанням голови. Тобто суперечить навіть елементарній логіці.