Бытовые отходы: источник энергии или бомба для окружающей среды?

Але говорячи про альтернативну енергетику, необхідно розуміти, що в усьому світі цей термін включає відновлювані джерела енергії, такі ресурси, які поповнюються природним шляхом. Тобто мається на увазі енергія сонячного світла, вітру, припливів, геотермальна енергія тощо.

Читайте также - Мусорный коллапс: есть ли свет в конце туннеля

На жаль, це розуміють далеко не всі. І на превеликий жаль, цього, очевидно, не розуміють народні депутати - автори поданого до Верховної Ради законопроекту щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії.

Ми не маємо сумнівів у тому, що автори цього проекту бажали зробити як краще. Але врешті-решт вийшло як завжди.

Отже, цей проект закону - це косметично доопрацьований документ з аналогічною назвою, поданий ще в червні минулого року, який був розкритикований екологами. У Пояснювальній записці до законопроекту автори сформулювали його цілі, серед яких - стимулювання виробництва електроенергії і тепла шляхом утилізації побутових відходів завдяки поширенню на цей вид електроенергії зеленого тарифу.

На перший погляд, все чудово - є побутові відходи, з ними треба щось робити (що підтвердив сумнозвісний досвід Львова), тож чому б не використати їх як паливо. Результат - два в одному - і енергію отримали, і відходи зникли.

Але насправді все значно гірше. Сьогоднішні реалії України такі, що найпоширенішим способом генерації електричної енергії з побутових відходів є спалювання. Дійсно, світ ще не відмовився від спалювання сміття як способу поводження з відходами. Навіть у європейських країнах зараз спалюванням переробляють 20-25% обсягу міських відходів, у США - близько 15%.

Водночас у всіх цивілізованих країнах розуміють, що технологія прямого спалювання твердих побутових відходів хоча і скорочує їх обсяг, але становить екологічну небезпеку, оскільки при цьому виділяється велика кількість вуглекислого газу і газоподібних викидів, які містять оксиди азоту, сірки, соляну кислоту тощо, а також важкі метали і дисперсійний пил. Ці отруйні речовини забруднюють повітря, завдають значної шкоди здоров’ю людей, призводять до ендокринних розладів, астми, онкологічних захворювань.

Отже, запропоноване депутатами стимулювання державою вироблення електричної енергії з побутових відходів в умовах відсутності в Україні дієвої системи контролю та моніторингу за викидами може завдати непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю громадян. І, до речі, попіл і шлаки від спалювання (а це приблизно 10% обсягу відходів, що спалюються) теж треба десь розмістити.

Варто підкреслити, що відповідно до Директиви 2009/28/ЄС від 23 квітня 2009 року про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, побутові відходи не є джерелами енергії, вироблення електроенергії з яких потребує стимулювання (заохочення) державою.

Тепер проаналізуємо питання з іншого боку, а саме - наскільки вигідно отримувати енергію з побутових відходів.

Спалювання 1 тонни сміття дозволить одержати щонайбільше 240-260 кВт-год електроенергії. Водночас, за підрахунками експертів, 1 тонна сміття - це:

- 300-350 кг паперу (зокрема й відходи упаковки). Його переробка запобігатиме вирубці 1-2 дерев, а також заощадить 300-350 кВт-год електроенергії;

- приблизно 200 кг харчових відходів. Переробивши їх на біогаз, можна отримати близько 30-40 кВт-год електроенергії, а також добрива для сільського господарства;

- 5-7 кг алюмінію. Таким чином ми зможемо запобігти викиду в атмосферу 500 г токсичних речовин.

Читайте также - Мусорные миллионы: сколько денег лежит под ногами украинцев

І це ще не все. Сьогодні питому вагу побутових відходів складають полімерні матеріали. У процесі їх горіння утворюються небезпечні токсичні речовини - діоксини, ціаністий водень, сірководень, вуглекислий газ. Але ці матеріали придатні для вторинного використання і вкрай потрібні вітчизняному промисловому сектору. Парадоксально, що Україна наразі імпортує відходи полімерних матеріалів.

Ось чому розвинуті країни, зокрема країни ЄС, уже багато років тому почали запроваджувати повторне використання й переробку побутових відходів (передусім відходів упаковки) та скорочення об'єму кінцевої утилізації відходів. І зараз у деяких країнах Європейського Союзу переробляють до 60% відходів. Досягти таких вражаючих результатів вдалося завдяки впровадженню моделі створення організацій розширеної відповідальності виробників (РВВ) і роздільному збиранню відходів.

Автори законопроекту № 4835-д також згадали про систему розширеної відповідальності виробника. Але запропоновані в законопроекті заходи фактично блокують функціонування систем РВВ і унеможливлюють формування в Україні соціально свідомої поведінки бізнесу, яка полягатиме в його зацікавленості подальшою долею створених ним товарів. Ідеться про встановлення особливостей функціонування систем РВВ виключно на підзаконному рівні (що суперечить статті 365 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС), про встановлення необґрунтованих вимог до організацій РВВ (для яких передбачається 100% утилізація відходів упаковки) та багато іншого.

Ситуація залишається незрозумілою, особливо враховуючи те, що найближчим часом має бути схвалена остаточна версія Національної стратегії поводження з відходами.

Лана Сінічкіна партнер адвокатського об’єднання Арцінгер, Співголова комітету харчової промисловості Американської торговельної палати в Україні