Команда vs коллектив. Что лучше для вашего бизнеса?
Якщо говорити загальними визначеннями, то команда - це група людей, які мають спільну мету та керуються принципом "один за всіх та всі за одного". Ключові гачки команди - довіра, співпраця та взаємодопомога. В компаніях, де керуються командними принципами роботи, немає окремо інтересів керівництва та підлеглих. Вони працюють на досягнення спільних завдань та цілей. Але існують ситуації, коли бізнесу потрібна саме команда, а не колектив працівників. Коли і як правильно формувати команду, яких головних помилок слід при цьому уникати, та яка роль у всьому цьому керівника?
Існують певні об'єктивні передумови формування команди. Перш за все, команда - невелика група людей. За різними дослідженнями, її оптимальний склад - від 4-5 до 11-12 працівників. Адже еволюційно ми вижили, бо групувались у маленькі зграї - мобільні і з одним лідером.
Наявність єдиного лідера - ще одна передумова формування команди. Коли у зграї з'являється два ватажки, починається перерозподіл "пирога влади". Коли подібна ситуація стається на будь-якій стадії формування команди, її розриває зсередини через конкуренцію між лідерами. Вона стає крихкою. Якщо присутні ще й зовнішні агресивні впливи, команда ризикує розпастися. Як відомо, системи руйнуються не через те, що середовище є несприятливим, а тому, що вони не є достатньо консолідованими для успішного проходження періоду кризи.
Читайте также - Молчание - золото. 7 негласных табу на собеседовании
При формуванні команди необхідно враховувати ступінь турбулентності зовнішнього середовища (невизначеності та ризикованості). Це може стосуватись будь-яких надсистем: технологій, стейкхолдерів, клієнтів, політики, економіки. Чим вище рівень турбулентності, тим більша потреба в адаптивності, вмінні гнучко й швидко змінювати ролі. І, відтак, тим сильніша необхідність командного феномена. І навпаки - що стабільнішим є середовище, тим рідше ви стикатиметесь із складнощами. В такій ситуації можна обійтись не командою, а колективом. Наприклад, монополіст може собі дозволити не адаптуватись.
Лідеру потрібно чітко усвідомлювати, чи є у його компанії усі наведені передумови. А також розуміти, де саме йому потрібна команда. Наприклад, у бухгалтерії вона часто зайва - там достатньо хорошого колективу.
Команда - це тимчасове явище, ситуативний ефект. Причому ефект другого порядку. Такий само феномен, як любов чи дружба.
У команди є дві властивості: синергія та емерджентність. Синергія - це здатність команди досягати результатів у рази кращих, аніж отримала б за таких саме умов просто група людей. Команда дозволяє перейти до якісно іншої поведінки, інших рольових моделей. Якщо група відчуває себе класно й натхненно, але не показує хороших результатів, - це ще не команда. Та це може бути непоганий колектив. До речі, з ідеї синергії випливає, що, скоріше за все, роботи не зможуть створювати команди - у людському розумінні цього слова.
Читайте также - 5 самых ожидаемых тенденций в HR в этом году
Емерджентність проявляється у тому, що як тільки щось змінюється у зовнішньому чи внутрішньому середовищі компанії, командний ефект може зникнути. Адже за зовнішніми змінами йдуть зміни в атмосфері, цінностях.
Насправді, формування команди починається тоді, коли група стикається з кризою, проблемою, що є занадто складною для вирішення. Щоб упоратись із викликом, групі потрібно консолідуватись. Без проблеми не може бути і команди. Тому управлінці часто жартують, що для підтримки командного ефекту потрібно періодично створювати контрольовані кризи.
На першому етапі люди просто знайомляться. Цілі, які перед ними стоять, сприймають формально, а лідер ще не розуміє - хто під які ролі підходить. Якщо керівник бажає швидко створити команду - то потрібно одразу поставити перед людьми проблему.
Читайте также - Профессиональное выгорание: симптомы и правила профилактики
Другий етап - вже значно цікавіший. На ньому з‘являється перший ривок і перший результат. Люди не тільки отримують формальні ролі, але й починають вибудовувати неформальні рольові моделі та взаємозв'язки. Чим краще їм вдасться синхронізуватись, домовитись, тим вдалішими будуть результати.
Ця стадія називається "ейфорія". Люди вже говорять "ми" замість "я" і відчувають, що вони - "одна банда". Ключова небезпека, з якою стикається на цьому етапі команда, - це неготовність тверезо дивитись на себе. Особливо часто це зустрічається у лідерів. А наслідком може стати неадекватне сприйняття реальності, коли "ми класні, а все решта - неважливо".
Завдання лідера на цьому етапі, - показати команді, що відбувається насправді: ззовні та всередині. Досягнення - це добре, але що ми бачимо, окрім своїх результатів? Можливо, ринок зростає на 20% швидше, ніж ми, - і тоді у нас проблеми, бо насправді ми падаємо. А можливо, команда взагалі не знає, що відбувається на ринку? Повне розуміння контексту, у якому існує бізнес, допомагає команді "подорослішати".
Ще одна помилка лідера на цьому етапі - мислити коротким відтинком часу. Йому потрібно запитувати себе: "А що можуть зробити інші великі гравці ринку? Що може змінитися за два роки?". Головне - допомогти людям почати мислити так само.
Читайте также - Как добиться поддержки сотрудников во времена перемен
Якщо лідер не впорається - команда почне скочуватись до "ями". Перерозподіл влади, демотивація, погіршення результатів - те, що чекає на команду, якщо вона не зможе перебудуватись. На цьому етапі розпадаються приблизно 90% груп. Або перетворюються на зовсім іншу сутність, з іншими принципами, ролями і цінностями.
Єдиний спосіб уберегти себе від "ями" і розколу команди - це перехід до іншого стилю лідерства.
Лідерство - це про відповідальність. А відповідальність - це про прийняття рішень у зоні невизначеності. Лідер - той, хто відповідає на запитання: "А що далі?". Досягти прориву зусиллями однієї людини неможливо. Це завжди результат командної роботи. А для прориву потрібно, щоб члени команди взяли на себе нові ролі. Причому добровільно. Інакше нічого не вийде. Завдання ж лідера - зрозуміти, як йому змінитись, аби це стало можливим.
Читайте также - Становитесь умнее, не прилагая сверхусилий
Нерідко лідер, що формував команду, не розуміє, як йому потрібно змінюватись, або не знає - як це робити. Наприклад, намагається передати частину своїх повноважень, делегувати більше, але потім бачить нові зовнішні загрози - і знову бере усе у свої руки. Тобто скочується до старої моделі поведінки. Але ж команда вже "виросла"!
Чим швидше керівник зрозуміє, що на різних етапах розвитку команди потрібне різне лідерство, тим вище ймовірність прориву.
На першому етапі лідер керує конкретними кроками, що їх робить його колектив. Йому потрібні просто хороші люди, а цілі - конкретні й швидкі. Коли команда підходить до стадії "ейфорії", управління вже має відбуватись за цілями, з‘являється планування, а для працівників найважливіше - кваліфікація.
Щоб не потрапити до "ями", лідеру потрібно піднятись ще на один рівень вгору, де він міркує про майбутнє, формує стратегію. На перший план виходить культура, а людей оцінюють за компетенціями.
Тип лідерства має відповідати вимогам моменту. Якщо команда провалюється у чергову "яму", це означає, що десь лідер "відстав" і не створив умови, щоб вона пройшла на наступну стадію зрілості. Зрештою, лідер має у кожний момент часу розуміти, на якому етапі знаходиться його команда. І, спираючись на це, змінюватись самому і, відповідно, змінювати вимоги до людей.
Подписывайтесь на аккаунт LIGA.net в Twitter, Facebook и Google+: в одной ленте - все, что стоит знать о политике, экономике, бизнесе и финансах.