Верховна Рада 23 травня 2017 року вдруге ухвалила євроінтеграційний закон про оцінку впливу на довкілля. Вперше закон був прийнятий парламентом ще 4 жовтня 2016 року, але в подальшому був ветований президентом. У листопаді 2016 року президент висловив до закону зауваження доволі загального характеру, які не могли бути проголосовані у Верховній Раді в режимі правок. Півроку пішло у розробників закону та парламентського комітету з питань екологічної політики на те, аби доопрацювати закон згідно із зауваженнями президента та врахувати ще цілу низку коментарів, висловлених найрізноманітнішими заінтересованими сторонами протягом цього періоду.

Читайте также - Евроинтеграция по-украински: мусорная проблема

Закон вводить сучасну прогресивну та ефективну процедуру оцінки впливу на довкілля (надалі - ОВД) на заміну старим інструментам, які до того ж неодноразово критикувалися міжнародними органами, а на національному рівні асоціюються з корупцією. Основна ідея ОВД полягає в тому, що в процесі прийняття рішення щодо погодження певної діяльності, що може спричинити негативний вплив на довкілля, контролюючий орган отримує повну інформацію про такий вплив і має можливість врахувати екологічні інтереси поряд з економічними та соціальними. Тобто прийняти поінформоване, збалансоване і відповідальне рішення.

Така система, по-перше, зобов’язує державні структури оцінювати екологічні наслідки поряд з економічними та соціальними вигодами від реалізації проекту, і, по-друге, зосереджена на попередженні (уникненні, зменшенні чи компенсації) негативного впливу на довкілля іще на стадії розгляду проекту. Причому для бізнесу, який може бути малим та середнім і потенційно не здатен значно вплинути на довкілля, процедура ОВД не є обов'язковою. 

Встановлюється чітка межа, починаючи з якої має здійснюватися така процедура. Наприклад, господарська діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, та забір води з водних об’єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу, потужності для вирощування: птиці (40 000 місць і більше); свиней (1000 місць і більше, для свиноматок 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1000 місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2000 голів і більше) тощо.

Читайте также - Есть ли жизнь без одноразовых пакетов. Опыт ЕС

Закон містить чітку і однозначну вимогу попереднього обговорення з громадськістю планової діяльності, перелік інформації, яка має бути надана громадськості для ознайомлення, строки та методи надання, встановлює вимогу розгляду зауважень. Тож сфабрикувати протокол громадського обговорення не вийде. Наразі ж громадяни дізнаються, що в їх околиці щось будується, коли вже зводиться "зелений паркан", і це часто провокує протистояння забудовника та місцевих жителів, іноді і з бійками, а за законом забудовники надають всі оформлені документи включно з протоколом про громадське обговорення.

При цьому, відповідно до положень законопроекту, громадськість не має права вето, єдине, що вимагається, це обґрунтовані відповіді на зауваження. Тому для добросовісних інвесторів такі норми будуть лише на користь та допоможуть вивчити настрої громади, а подекуди й отримати цінну інформацію щодо особливостей довкілля, якою володіє місцеве населення.

Читайте также - По стопам ЕС: три решения мусорного вопроса в Украине

Закон також привносить публічність у процедуру оцінки впливу на довкілля - містить вимогу ведення Мінприроди Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, інформація в якому буде відкритою і за яким можна буде простежити, чи здійснив інвестор оцінку впливу, які загрози несе його діяльність і які заходи вживаються для її усунення. А також порівняти задекларовану діяльність зі здійснюваною. Звісно, для добросовісних інвесторів це не проблема, а от для тих, хто звик декларувати одне, а робити інше, це буде складно. Саме тому був значний супротив з боку частини аграрного бізнесу.

Єлизавета Алексєєва, провідний юрисконсульт, керівник інформаційно-аналітичного відділу МБО "Екологія-Право-Людина", експерт РПР-Довкілля